+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
113
Мова:
Українська
форму прибутку. На ринку товарів підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Встановивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачу, одержуючи при цьому грошовий виторг, що не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво і реалізацію, що приймають форму собівартості продукції. Коли виручка перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Підприємець завжди ставить своєю метою прибуток, але не завжди її одержує. Якщо виручка дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При реалізації без збитків відсутній і прибуток як джерело виробничого, науково-технічного та соціального розвитку. При витратах, що перевищують виручку, підприємство одержує збитки – негативний фінансовий результат, що ставить підприємство в досить складне фінансове становище, не виключаючи банкрутство [16, с. 68-74].
Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість та акцизами і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) [44].
З наведеного визначення випливає, що його походження пов’язане з отриманням валового доходу підприємством від реалізації своєї продукції (робіт, послуг) за цінами, що складається на підставі попиту і пропозиції. Валовий дохід підприємства – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням матеріальних витрат – являє собою форму чистої продукції підприємства, включає в себе оплату праці і прибуток.
Трудовий колектив зацікавлений як в підвищенні оплати праці, так і в зростанні прибутку, оскільки останній в умовах конкуренції є джерелом не тільки виживання, а й розширення виробництва, а отже, і зростання добробуту працівників підприємства, їх життєвого рівня. З цього також випливає, що величина прибутку і валового доходу характеризує не що інше, як розмір ефекту, отриманого в результаті виробничо-господарської діяльності підприємства.
Прибуток – це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб’єкти господарювання, після реалізації продукції. Тільки після продажу, продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно він являє собою різницю між чистою виручкою (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку та інших відрахувань з виручки в бюджетні і позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше отримає прибутків, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності слід вивчати в тісному зв’язку з використанням і реалізацією продукції [3].
Обсяг реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової і фінансової діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують всі сторони господарювання [1].
Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує певні функції: рис 1.1.
Рис. 1.1. Функції прибутку
На величину прибутку, його динаміку впливають фактори, як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства.
Зазначені на рис. 1.2. фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для отримання кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції та вартість витрат і ресурсів, що використовуються у виробництві [4].
Прибуток виконує стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства.
Чим більше підприємство реалізує продукції, тим більше отримає прибутків, тим краще його фінансовий стан.
Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного та соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.
Рис. 1.2. Фактори, що впливають на зміну прибутку підприємства
Прибуток є одним з джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить до бюджетів у вигляді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування задоволення суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм [24, с. 43].
Розрізняють прибуток бухгалтерський та економічний.
Економічний прибуток – це різниця між виручкою і усіма витратами виробництва (зовнішніми і внутрішніми).
У бухгалтерському сенсі прибуток – це різниця між загальним виторгом і зовнішніми витратами.
У бухгалтерській практиці розрізняють і в процесі аналізу господарської діяльності використовуються наступні показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, оподатковуваний прибуток, чистий прибуток [6].
Валовий прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації продукції, робіт і послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій: рис. 1.3.
Чистий прибуток – прибуток, що залишається у підприємства, обчислюється як різниця між балансовою прибутком і величиною сплачених до бюджету податків з прибутку.
Оподатковуваний прибуток – прибуток, що підлягає оподаткуванню за встановленими ставками.
В процесі управління прибутком підприємства головна роль відводиться формуванню прибутку від операційної діяльності. Операційна діяльність – це основний вид діяльності підприємства [14].
Операційна діяльність є головним компонентом всієї господарської діяльності підприємства, основною метою його функціонування. Відповідно прибуток від операційної діяльності при нормальних умовах функціонування займає найбільшу питому вагу в загальному об’ємі прибутку підприємства.
Господарські операції, що входять в склад операційної діяльності підприємства, носять регулярний характер. Це визначає