Суть соціально-психологічних параметрів управління

Теорія сучасного управління приймає як аксіому твердження про те, що колектив - дещо більше, ніж просте логічне впорядкування працівників, які виконують взаємозв'язані задачі. Теоретики і практики управління зрозуміли, що організація є також і соціальною системою, де взаємодіють окремі особи і формальні і неформальні групи, а від психологічного клімату, від настрою кожного працівника залежить і продуктивність праці, і здоров'я працівників і багато інших факторів ефективного виробництва. При правильному розподілі людських ресурсів в організації і точній обробці конфліктних ситуацій виникає синергетичний ефект, коли 2+2 буде 5, а не 4. Організація стає чимось більшим, ніж сума компонентів.

Ця нова система стає значно стійкішою до дій ззовні, однак легко руйнується, якщо не підтримувати цю єдність елементів. "Організм" організації необхідно забезпечити механізмом, який би гарантував постійну регенерацію втрачених цілей, задач і функцій, визначав би все нові і нові очікування працівників. В управлінській науці існують досить досконалі соціально-психологічні методи, за допомогою яких можна добитися потрібного ефекту.

Під соціально-психологічними методами управління розуміють конкретні прийоми і способи дії на процес формування і розвитку самого колективу і окремих працівників. Розділяють два методи: соціальні (направлені на колектив в цілому), і психологічні (направлені на окремих осіб усередині колективу). Ці методи мають на увазі впровадження різних соціологічних і психологічних процедур в практику управління.

Якість соціально-психологічного клімату в колективі визначає відношення керівника до суспільства в цілому, до своєї організації і до кожної людини окремо. Якщо в його розумінні людина представляється як ресурс, сировинна і виробнича база, то такий підхід не дасть належного результату, в процесі управління виникатимуть недоліки або надмірні витрати ресурсів для виконання конкретної задачі.