Суть, значення фінансового забезпечення підприємництва

 

Ефективність підприємницької діяльності, забезпечення високих темпів її розвитку значною мірою визначається рівнем її фінансового потенціалу. Множина питань, пов'язаних з фінансовим забезпеченням підприємницької діяльності, вимагає ґрунтовних знань теорії і практичних навичок в області обґрунтування фінансової стратегії, вибору ефективних форм розвитку активів і капіталу, розробки цілеспрямованої інвестиційної програми та інших. Фінансове забезпечення є одним із складових елементів фінансового механізму поряд з управлінням фінансовою діяльністю, фінансовим регулюванням, фінансовим планування і прогнозуванням та іншими.

Фінансове забезпечення значною мірою визначає ефективність функціонування суб'єктів господарювання будь-якої галузі економіки.

Питання фінансового забезпечення є невід'ємною складовою будь-якого суб'єкта підприємництва, так як характеризує рівень стабільності грошових надходжень і прибутковості, формування фінансових ресурсів, ведення поточної операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, забезпечує виконання фінансових зобов'язань перед діловими партнерами, бюджетом і цільовими фондами.

Фінансова діяльність підприємства спрямована на пошук і мобілізацію резервів збільшення доходів і недопущення втрат, на залучення капіталу із зовнішніх джерел на вигідніших умовах, ніж середньо ринкові.

 

 

Під фінансовим забезпеченням підприємницької діяльності розуміється сукупність форм і методів, принципів, і умов фінансування підприємств. Фінансове забезпечення підприємництва – це управління капіталом, діяльність із його залученню, розміщення та використання. Тому фінансовий менеджмент функціонує у тісному зв'язку з ринком капіталів.

Ринок капіталів представляє собою механізм управління потоками грошових ресурсів, платіжних засобів, що приносять дохід, який залежить від попиту і пропозиції капіталів, платоспроможності продавців і покупців.

Ринок капіталів складається з декількох частин – відносно самостійних ринків платіжних засобів. Мабуть, найбільш значними є ринок державних капіталів і ринок позичкових капіталів.

Все більш активізується ринок цінних паперів комерційних організацій та інституційних інвесторів, а також ринок приватного капіталу. Ринок капіталів об'єднує емітентів та інвесторів, діючи в їх інтересах. При цьому для фінансового менеджера важливі аспекти, як поточного фінансового забезпечення підприємницької діяльності, так і довгострокового.

Фінансове забезпечення виступає частиною фінансового механізму та спрямоване на вирішення таких основних завдань:

- фінансування поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

-виконання фінансових зобов'язань перед іншими суб'єктами підприємництва, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

 

 

Найпоширенішою формою фінансового забезпечення є самофінансування – це ефективне використання власних коштів в процесі господарської діяльності і отримання такого прибутку, який після сплати податкових платежів і зборів, покриття видатків і витрат дасть змогу забезпечити потреби на розширене відтворення. Власний капітал є основною для самофінансування і залежить він від форми власності і може бути приватний, пайовий, акціонерний.

Провідною формою фінансового забезпечення, яка вимагає від господарської діяльності ефективного використання ресурсів сьогодні виступає кредитування.

Безумовно, кредитні ресурси позитивно впливають на фінансову діяльність та фінансове забезпечення діяльності суб'єктів підприємництва, але за умови, що кожна гривня (інша валюта) таких коштів приносить додатковий дохід, достатній для покриття витрат на їх обслуговування і отримання прибутку. Залучивши до господарського обороту комерційні, банківські або бюджетні позики, підприємець збільшує обсяг своїх інвестиційних ресурсів у конкретному періоді, за умови забезпечення вилучення з обороту у майбутніх періодах суми основного боргу, заміненого власними фінансовими ресурсами (чистим прибутком).

Інвестування – це довгострокове вкладання наявних коштів з метою одержання вигоди в майбутньому. Інвестиціями можуть бути всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток.

Виходячи із характеру інвестицій, суб'єктного складу інвесторів та джерел інвестування в законодавстві України, визначаються різновиди інвестицій.

За характером цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, інвестиції поділяються на:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності) ;

- майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау) ;

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також іншими майновими правами;

- інші цінності.

За суб'єктним складом інвесторів інвестиції поділяються на:

- інвестиції, здійснювані громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами;

- державні інвестиції, здійснювані органами влади і управління України за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

- іноземні інвестиції, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

- спільні інвестиції, здійснювані громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

За джерелами фінансування інвестиційної діяльності інвестиції поділяються на такі, що здійснюються за рахунок:

- власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо) ;

- позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити) ;

- залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб) ;

- бюджетних інвестиційних асигнувань;

- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Бюджетне фінансування, як форма фінансового забезпечення полягає у виділенні державних коштів на безповоротній і безоплатній основі. Основним видом державного фінансування виступають бюджетні асигнування тим неприбутковим сферам діяльності які потребують такого фінансування. Тобто це сьогоднішні витрати, метою яких є одержання майбутніх вигод. У ході реалізації цієї мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення найважливіших завдань розвитку підприємств.

Основні умови виділення коштів з державного бюджету – це їх цільова спрямованість на фінансування пріоритетних напрямів: агропромисловий комплекс, вугільна промисловість, атомна енергетика, транспорт, житлово-комунальне господарство, охорона природи, промисловість та капіталовкладення, медична та мікробіологічна промисловість тощо.

Благодійництво як добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство, спонсорство і волонтерська діяльність, також є широко використовуваною формою фінансового забезпечення підприємницької діяльності.

Звичайно, кожна з форм фінансового забезпечення має свої особливості застосування. В той же час, фінансове забезпечення передбачає формування та використання фінансових ресурсів суб'єктів підприємництва за допомогою оптимізації співвідношення всіх його форм і дає змогу створити такі їх, від яких суб'єкт підприємництва мав би змогу функціонувати не тільки беззбитково, але і підвищувати ефективність діяльності та зміцнювати економіку країни загалом.

З метою покращення фінансового забезпечення діяльності суб'єктів підприємництва, необхідним є проведення певних заходів, що передбачають:

- не допущення фактів надходження й оплати неякісної чи не потрібної підприємству продукції, товарів, забезпечення персональної відповідальності посадових осіб у разі, якщо такі факти мали місце;

- застосування методу системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку і визначення на його основі критичного обсягу реалізації товарів (точки беззбитковості) ; раціонального використання чистого прибутку;

- застосування тих форм розрахунків з платниками, які гарантують своєчасність платежів (розрахункові чеки, попередня оплата платіжними дорученнями).

 

 

Підсумовуючи викладене вище, можна сказати що фінансове забезпечення – це один з важливих елементів фінансового механізму підприємницької діяльності.

Головною метою підтримки підприємництва повинно стати створення сприятливих умов для підвищення ефективної діяльності суб'єктів підприємництва, як невід'ємної частини структури економіки, та участі суб'єктів підприємництва у вирішенні завдань соціально-економічного розвитку.

Аналіз діяльності суб'єктів підприємництва показав, що формування у достатньому обсязі фінансових ресурсів, капіталу та їх раціональний розподіл і використання є необхідною умовою прибуткової діяльності будь якої господарюючої одиниці. Нестача фінансових ресурсів негативно впливає як на виробничу, так і фінансову діяльність підприємств, зумовлюючи зменшення можливостей фінансування подальшого їх розвитку, скорочення надходжень до бюджету, виникнення та зростання заборгованостей перед суб'єктами господарювання, погіршення кінцевих результатів діяльності.

 

 Список використаних джерел

 

1. Бердар М. М. Фінанси підприємств: навч. посібник / М. М. Бердар. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 352 с.

2. Виноградська А. М. Основи підприємництва: навч. посібник / А. М. Виноградська; друге видання, перероб. і доп. – К. : Кондор, 2008. – 544 с.

3. Господарський кодекс України. Коментар основних положень / упоряд. С. О. Теньков. – К. : Літера ЛТД, 2006. – 240 с.

4. Економічний енциклопедичний словник: в 2 т. / Я. С. Ларіна, С. В. Мочерний, О. Я. Устенко, С. І. Юрій; за ред. С. В. Мочерного. – Львів: Світ, 2006. – 568 с.

5. Любенко Н. М. Фінанси підприємств: навч. посібник / Н. М. Любенко. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 264 с.

6. Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. – К. : КНЕУ, 2001. – 460 с., іл..

7. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: навч. посібник / О. О. Терещенко. – К. : КНЕУ, 2003. – 554 с.

8. Фінансова діяльність підприємств: навч. посібник / І. В. Аранчій, В. Д. Чумак, О. Ю. Смолянська, Л. В. Черненко. – К. : Професіонал, 2008. – 240 с.