Сутність і характеристика соціальної відповідальності бізнесу

Усвідомлення особистістю, соціальними групами, суспільством загалом відповідальності за майбутнє – необхідний етап у розвитку соціальних відносин. Є всі підстави стверджувати, що ступінь розвитку перерахованих видів соціальної відповідальності характеризує рівень цивілізованості суспільства, його здатність і готовність розвиватись у руслі світового глобалізаційного процесу.

У двох основних підсистем соціальної відповідальності є спільний елемент – особистісна соціальна відповідальність, що характеризує здатність людини передбачати результати своєї діяльності і відповідати за неї.

Відповідальність соціальної групи, трудової організації, різних соціальних спільнот суспільства залежить від того, наскільки розвинена соціальна відповідальність кожного (без винятку) громадянина, наскільки забезпечені його права і свободи

Для особистості соціальна відповідальність – це ступінь свободи і форма прояву необхідності. Немає свободи вибору, а отже, немає відповідальності за результати дії чи їх відсутність. Без вибору немає відповідальності, а без відповідальності немає свободи. Узв’язку з цим особливої важливості набуває проблема розвитку правової держави, розширення демократії, становлення громадянського суспільства [8].

Інформаційні джерела дають можливість говорити про зовнішній і внутрішній боки соціальної відповідальності бізнесу. Зовнішня (екзогенна) відповідальність виявляється у взаємних зобов’язаннях суспільства (держави) і бізнесу та у взаєминах конкретної бізнес-структури з іншими виробничими організаціями (комерційними і некомерційними). Внутрішня (ендогенна) відповідальність – це відповідальність роботодавців перед працівниками в питаннях дотримання режимів праці та відпочинку, своєчасній виплаті заробітної плати, надання пільг і компенсацій, розподілу прибутку, участі в управлінні тощо, а також відповідальність працівників за вирішення економічних проблем компанії і завдань, які вона зобов’язана виконувати в суспільстві [10].

Нині відомі три погляди на концепцію соціальної відповідальності бізнесу [1; 13]:

теорія «корпоративного егоїзму» стверджує, що єдина відповідальність бізнесу – збільшення прибутків для своїх акціонерів;

теорія «корпоративного альтруїзму» – протилежна попередній, визначаючи, що підприємство має робити внесок у покращання добробуту населення;

• теорія «розумного егоїзму» базується на тому, що бізнес, витрачаючи гроші на благодійність, забезпечує імідж компанії, а це сприяє її виживанню, безпеці, стійкості. Тим самим він створює сприятливе соціальне середовище і забезпечує стійкий прибуток.

Усі види соціальної відповідальності мають рів- неву структуру, кожен рівень характеризується певним змістом. Вищий рівень зовнішньої і внутрішньої відповідальності розглядають як взаємні зобов’язання суб’єктів, засновані не тільки на правових та організаційних вимогах, але й на усвідомленні необхідності їх дотримання, відповідальному ставленні до своїх громадянських обов’язків. Необхідно підкреслити взаємозв’язок і взаємозалежність обох сторін відповідальності, їх видів і проявів, адже у суспільних відносинах не може бути однобічної відповідальності.

Не можна говорити тільки про відповідальність бізнес-структур перед суспільством чи обмежитись вирішенням завдання виконання зобов’язань роботодавців перед працівниками, не порушуючи питання про відповідальне ставлення працівників до своїх обов’язків.

Існує декілька теорій щодо поділу соціальної відповідальності на рівні. Згідно з однією з них, соціальна відповідальність поділяється на три рівні:

I рівень стосується взаємин з державою і проявляється у повному та своєчасному виконанні податкових зобов’язань;

II рівень – виконання соціальних зобов’язань перед власним персоналом;

III рівень – взаємодія із суспільством.

Комплексність окресленої проблеми зумовлює

безліч підходів до вирішення цього питання, але в них є спільна основа: соціальна відповідальність бізнесу передбачає те, як підприємства керують комерційною діяльністю для створення загального позитивного впливу на суспільство. За даними сучасних досліджень, українські бізнес-структури мають дотримуватись міжнародних норм (правових, суспільних, екологічних), що передбачає необхідність упровадження стандартів, які регулюють й питання впливу на екологію: ДСТУ ЮО 9001-2001 (Системи управління якістю), ДСТУ ЮО 22000: 2007 (Системиуправління безпекою продуктів харчування), ДСТУ ЮО 14001: 2006 (Системи екологічного управління), ДСТУ-П ОНБА8 18001: 2006 (Системи управління безпекою та гігієною праці) [13].

Узагальнююча характеристика рівнів має, на нашу думку, наступний вигляд:

• базовий рівень соціальної відповідальності – концепція економічної відповідальності, або економічно-правова відповідальність;
•  середній рівень – концепція стейкхолдерів (зацікавлених сторін), або етична відповідальність;
• високий рівень – концепція обов’язків А. Кер- рола, або філантропічна відповідальність [3].

Крім того, сучасні дослідження вказують, що соціальна відповідальність підприємства відображає соціальний характер взаємовідносин між підприємством і його групами впливу і проявляється в балансі соціальних інтересів сторін.

Отже, необхідність створення взаємодії бізнесу та суспільства і поширення ідей соціальної відповідальності бізнесу в Україні зумовлює низка причин:

• загальне скорочення тривалості життя населення та його старіння;
• великий обсяг від’їзду кваліфікованих кадрів за межі країни;
• надмірна диференціація доходів, майнове розшарування та зубожіння значної частки населення;
• повільне вирішення проблеми бідності населення;
• високий рівень «тінізації» економіки та ринку праці;
• нерозвинена нормативно-законодавча база щодо благодійності, меценатства і спонсорства;
• недостатня участь бізнесу у вирішенні соціально значущих питань [12].

Ураховуючи вищенаведене, можна порекомендувати підприємцю діяти як добропорядному «корпоративному громадянинові» і водночас як моральній особистості, яка не примушена до етично орієнтованого способу життя винятково вимогами закону або ж міркуваннями здорового глузду.

Висновки. Майбутнє соціальної відповідальності бізнесу в Україні залежить від важливості соціальних питань для компаній. Посилення ролі держави в інноваційній сфері української економіки повинне бути націлене на підвищення ефективності державної інвестиційної політики при стимулюванні корпоративних інвестицій. Тільки за рахунок використання потужностей, що сьогодні простоюють, можна забезпечити зростання промислово- технічного виробництва.

Крім того, нам потрібно брати до уваги досвід від іноземних компаній, проте не забувати й про власні історичні традиції з метою підвищення ефективності програм і процесів усередині підприємства. Саме тоді, коли корпоративна соціальна відповідальність знайде позитивний відгук серед великих підприємств, можна буде говорити про поступовий розвиток концепції соціальної відповідальності у вітчизняних реаліях і розглядати цей процес механізмів як становлення національної інноваційної моделі економіки, яка б забезпечувала врахування та реалізацію інтересів великих корпоративно-відповідальних структур, держави та споживачів.

На сучасному етапі можна порекомендувати перейти від колишньої монополії держави у сфері соціальної відповідальності до розподілу соціальної відповідальності між державою, власниками підприємств, компаній і корпорацій, організаціями працівників (профспілками) і різними неурядовими організаціями. Також поряд із зовнішньою соціальною відповідальністю необхідно формувати внутрішню соціальну відповідальність вітчизняного бізнесу.