Сутність та призначення аналогії

 

 

По характеру уподібнюваних об’єктів розрізняють два види аналогій: аналогію предметів і аналогію відносин.

Аналогія предметів – умовивід, в якому об’єктом уподібнення виступають два одиничних предмети, а переношуваною ознакою – властивості цих предметів.

Прикладом може служити пояснення в історії фізики механізму поширення звуку, коли рух звуку було уподібнено хвильовому руху рідини, в результаті чого виникла хвильова теорія звуку. Об’єкти уподібнення тут – рідина і звук, переношувана прикмета – хвильовий спосіб їх поширення. Коли перед фізикою в подальшому постало питання про природу світлового руху, нідерландський фізик і математик 17 ст. Гюйгенс, опираючись на схожість світла і звука в таких властивостях, як їх прямолінійне поширення, відображення, заломлення і інтерференція, уподібнив світловий рух звуковому і прийшов до висновку, що світло також має хвильову природу.

Логічною основою переносу прикмет в аналогіях подібного роду виступає схожість уподібнюваних предметів в суттєвих прикметах, характеризуючи предмет в цілому або зі сторони окремих його властивостей.

Аналогія відносин – умовивід, в якому об’єктом уподібнення виступають відносини між двома парами предметів, а переношуваною прикметою – властивості цих відносин.

Історія знає багато прикладів наукових відкритті завдяки уподібненню відносин в області фізики, астрономії, біології, математики і т. д. При аналізі явищ суспільного життя аналогія відносин часто допомагає правильному підходу до оцінки окремих подій, сприяє проведенню правильної тактичної лінії в політиці.

При звертанні до аналогії відносин слід мати на увазі особливості цього висновку і не змішувати його з висновками по аналогії предметів. Якщо в останньому уподібнюються два одиничних предмети, то в першому самі предмети не порівнюються і навіть не можуть не припускати уподібнення. Уподібнення відносин між х і у відношенню між m і n не означає, що х повинен бути схожий з m, а у схожий з n. Ці предмети можуть бути і не порівнювані. Важливо, щоб відносини між першою парою предметів відповідало відношенню між двома предметами другої пари.

Помилкове розуміння висновків по аналогії відносин зустрічається і в щоденній практиці, що зумовлює змішування аналогій відносин з аналогією предметів.

Знання, отримані по аналогії, бувають неоднаковими по своїй обґрунтованості: в одних випадках висновки носять проблематичний характер, в других – достовірний.

Цінність висновків у міркуваннях по аналогії визначається характером вихідного знання про порівнювані об’єкти: 1) схожість уподібнюваних об’єктів; 2) різниця між ними; 3) характер залежності між прикметами схожості і прикметами, що переноситься.

Розглянемо детальніше ці умови.

1) Схожість уподібнюваних об’єктів. Встановлення схожих прикмет у порівнюваних предметів або відносин служить основною підставою застосування самого умовисновку по аналогії. Висновок буде правдивим тільки в тому випадку, коли виявлено і зафіксовано дійсна схожість, при цьому не в будь-яких, а тільки в суттєвих прикметах.

2) Розбіжності між уподібнюваними об’єктами. Важливою умовою обґрунтованості висновків по аналогії є врахування тих прикмет, по яких розрізняють уподібнювані об’єкти. В природі не буває абсолютно схожих явищ: найбільш висока ступінь схожості завжди передбачає відмінності. Значить, в будь-якому випадку уподібнення мають місце і розбіжності між порівнюваними предметами. Розбіжності ці по-різному впливають на процес висновку по аналогії.

В одних випадках розбіжності бувають несуттєвими, тобто сумісними з переношуваною ознакою. Вони не перешкоджають уподібненню і переносу прикмети, хоча, як правило, видозмінюють форму, інтенсивність або умови його прояву.

Властивості, які перешкоджають переносу прикмет з одного предмета на інший, називаються негативними прикметами розбіжності. Як правило, вони несумісні з переношуваною ознакою або відношенням. Якщо у предмета а поруч з ознаками схожості А, В, С виявляють ознаку М, яка несумісна з переношуваною ознакою Т, або особливі умови, перешкоджають його прояву, то ця обставина взагалі виключає застосування аналогії.

3) Зв’язок між ознаками. В залежності від характеру зв’язку між прикметами розрізняють сувору аналогію, яка дає достовірний висновок, і аналогію несувору, висновок якої носить проблематичний характер.

Сувора аналогія відрізняється необхідним зв’язком переношуваної прикмети з прикметами схожості.

Несувора аналогія – це таке уподібнення, коли залежність між схожими і переношуваними прикметами мислиться як необхідна тільки з більшою або меншою ступінню ймовірності. В цьому випадку, виявивши у другого об’єкта прикмети схожості, можна тільки в логічно ослабленій формі робити висновок про приналежність останньому переношуваної ознаки.

Несувора аналогія часто зустрічається в суспільно-історичних дослідженнях, оскільки тут досить важко врахувати таку залежність між явищами, які з необхідністю вказували б на всі витікаючі наслідки.

 

 

Безпосередньою або логічною основою висновків за аналогією є таке положення: якщо два предмети схожі в одних ознаках, то вони можуть бути схожими і в інших ознаках, виявлених в одному із порівнювальних предметів.

Аналогія дає висновки не достовірні, а тільки імовірні. Пояснюється це тим, що порівнювальні предмети, наскільки б вони схожими не були між собою, мають завжди ознаки і відмінності. І може так трапитись, що ознака d, притаманна предмету A, є саме такою ознакою, котрою предмет А відрізняється від предмета В і тому предмет В її не містить. У такому випадку висновок В має ознаку d буде хибним.

Ступінь імовірності висновків в умовиводах за аналогією залежить від ряду умов:

1. Від кількості порівнювальних предметів. Чим більше встановлено східних ознак у предметів, тим вищий ступінь імовірності висновку за аналогією. Але лише одна кількість ознак, що збігаються, не є вирішальними. Кількість ознак порівнювальних предметів може бути однозначною, але якщо ці ознаки другорядні, випадкові, то аналогія буде хибною.

2. Тому однією з важливих умов підвищення ступеню імовірності висновку в аналогії є характер зіставлюваних ознак. Чим більше схожих ознак і чим вони істотніші, тим імовірніший висновок. Висновок за аналогією тим цінніший, чим менше ознак, котрими відрізняються порівнювальні предмети, і чим менше вони істотніші.

3. Третьою важливою умовою логічної переконливості висновку в умовиводах за аналогією є зв'язок порівнювальних ознак. Імовірність висновку тим більша, чим тісніше зв'язані між собою схожі ознаки (аbс) і чим істотніший їхній зв'язок із ознакою (d), котра переноситься на досліджуваний предмет.

4. Ознака (а), що переноситься, має бути якомога однотипнішою з ознаками (аbс), на основі котрих один предмет уподібнюється іншому.

5. Якщо предмет, стосовно якого ми робимо умовивід за аналогією, має ознаку, несумісну з тією ознакою, котра йому приписується, то аналогія неможлива.

 

 

Аналогія посідає важливе місце в науковому дослідженні. Особливо плідно використовується вона на початкових стадіях пізнання. Аналогія є одним із засобів логічного опрацювання фактичного матеріалу і висування гіпотез. Історії науки відомо чимало випадків, коли наукові висновки було здобуто за допомогою умовиводів за аналогією. Наприклад, за аналогією з хвилями на поверхні води було відкрито закони поширення звуку і світла; аналогія між поширенням теплоти і поширенням електрики дала змогу перенести порівняння, розроблені для явищ теплоти, на явища електрики; аналогія, проведена між рухом пружних шарів і рухом молекул газу, створила можливість вирахувати тиск газу, тощо.

Аналогія широко застосовується не тільки у природознавстві під час вивчення явищ природи, а й у суспільних науках під час вивчення явищ суспільного життя.

Дехто з логіків розрізняє аналогію предметів і аналогію відносин.

Під аналогією предметів розуміють такий умовивід, в якому вживаються два одиничних предмети, а переносною ознакою виступає властивість одного з цих предметів. Коли, наприклад, два порівнювальних предмета мають групову схожість ознак і нову ознаку, виявлену в одного з предметів, переносять на другий, предмет, то такий висновок буде мати аналогію предметів.

Аналогія відносин – це такий умовивід, у котрому уподібнюють один одному не два окремих предмети, а два відношення між предметами.

Розрізняють також точну аналогію і просту (неточну) аналогію.

Точною аналогією називають аналогію, у якій висновок робиться на основі знання того, що переношувана ознака (d) перебуває в залежності від ознаки схожості (аbс).

Проста аналогія – це така аналогія, коли невідомо, чи знаходиться переношувана ознака (d) в залежності від ознак схожості (аbс) чи ні.

Точна аналогія дає висновки вищого ступеню імовірності, що наближуються до достовірних, ніж проста аналогія, висновки котрої можуть бути найменшої імовірності.

Аналогія є логічною основою висновків, здобутих за допомогою методу моделювання. Метод моделювання полягає в тому, що при пізнанні певного об'єкта використовують другий об'єкт, що заміняє перший.

 

 

1. Тофтул М. Г. Логіка. – К., 1999.

2. Конверський А. С. Логіка. – К., 1998.

3. Кондаков И. В. Логика. – М., 1984.

4. Хоменко І. В., Алексюк І. А. Основи логіки. – К., 1996.

5. Хоменко І. В. Що таке логіка //Барви творчості. К., 1995.