Сутність та системні характеристики ризику в логістичних ланцюгах

 

У процесі аналізу, крім лінійної, використовується і множинна регресія. Фінансові аналітики хеджевих фондів застосовують комп'ютерні програми, визначають можливі зв'язки між цінами потрібних інструментів для хеджування і оцінюють вплив на них інших факторів фінансового та товарного ринків. Такими факторами можуть бути прогнози урожаю, врожайність, запаси продукції, прибутковість тощо.

Кутовий коефіцієнт регресії є мірою середньої відносної змінності прибутковості двох інструментів. Оптимальний хедж західні економісти визначають, як відношення ф'ючерсних контрактів до спотових позицій, що мінімізує дисперсію прибутковості хеджо-ваних позицій. Л. Едерингтон визначає оптимальний коефіцієнт хеджування, що, як правило, позначається буквою Н, через коефіцієнт регресії Ь, який у свою чергу визначається за формулою:

 

 – конваріація між прибутковістю і ціною ф'ючерсного та спотового інструментів;

  – дисперсія прибутковості або ціни ф'ючерсу.

Кількість необхідних для хеджу ф'ючерсних контрактів можна визначити за формулою:

Кількість контрактів=Номінальна вартість відкритої спотової позиції   Кутовий коефіцієнт регресії

Номінальна величина коефіцієнта ф’ючерського контракту

 

Аналіз тривалості використовується на фінансових ринках для оцінки відсоткового ризику. Тривалість характеризує зважений час між купівлею інструменту, наприклад, облігації, та отриманням доходу від володіння нею. Для визначення тривалості, або дюрації, використовують формулу Ф. Макуолі:

 

де С – відсоткові виплати за період t;

t – період часу;

п – термін відшкодування;

r – прибутковість до відшкодування;

Р – ринкова ціна.

У 80-х роках ХХ-го ст. економісти Б. Уодреп та Дж. Бак вивели формулу залежності між трьома категоріями відсоткового ризику: еластичністю відсоткової ставки, систематичним коефіцієнтом та тривалістю. Еластичність визначали як реакцію зміни ринкового курсу цінних паперів на зміну відсоткових ставок:

 ,

де P – ринкова ціна;

dr – зміна прибутковості;

dP – зміна ціни;

dr i dP – в обмеженній залежності

el – <0

Д. Фіцджеральд визначив коефіцієнт хеджування на основі тривалості контракту за формулою:

 ,

де rs – прибутковість до відшкодування спотової облігації; 

Ps – ринкова ціна спотової облігації;

Ds – тривалість спотової облігації;

rF  – прибутковість до відшкодування ф'ючерсного контракту на облігацію;

PF – ринкова ціна ф'ючерсного контракту на облігацію; 

DF –  тривалість ф ючерсного контракту на облігацію.

 

7.3. Здійснення хеджевих операцій з урахуванням реальних ситуацій на ринках

За характером операції хеджування поділяється на дві групи.

Перша – хеджування купівлею або "довге" (buying or long hedge) — укладання інвестором (торговцем) контракту для страхування від можливого зростання ціни при придбанні в майбутньому відповідного товару (активу). Контракт, куплений у зв'язку з підвищенням цін, називається "довгим", або лонг, і його покупець перебуває в позиції лонг.

Друга група - хеджування продажем або "короткий" (selling or short hedge) — укладання виробником (власником товару) контракту для захисту від можливого зниження ціни при продажі у майбутньому товару (активу), обтяженого обов'язковою поставкою у певний термін. Товар (актив) може бути вже виробленим, або виробленим у майбутньому. Такий контракт називається "коротким", або шот, і продавець даного контракту перебуває у позиції шот. За умови підвищення ціни позиція лонг виграє, а позиція шот - програє.

У цілому біржова ситуація, коли ціни на реальний товар вищі від цін при поставці на термін, а ціни на товар (актив) з близькими термінами поставки вищі, ніж за віддаленими, позначається терміном беквордейшн або "перевернутий ринок". В іншому випадку, коли ціни на реальний товар (актив) нижчі, ніж ціни при поставці на термін, а ціни на товар з віддаленими строками поставки вищі, ніж з близькими, використовується термін – контанго або "нормальний ринок".

 

7.3.1. Хеджування продажем

Хеджер купує і продає одночасно на ринку реального товару та ф'ючерсному. Ф'ючерсний ринок використовує для захисту своїх позицій  на реальному ринку. Bтрата на одному ринку означає виграш (прибуток) на іншому, бо як правило, одночасно відкриваються дві різних позиції. Залежність між двома ринками є постійна, оскільки ціни на них однаково реагують на зміну попиту та пропозиції.

Якщо власник ресурсів (сировини) на спотовому ринку втрачає, то ф'ючерсну позицію можна закрити з виграшем. Так само і виробник, який купує сировину для прибуткового завершення операції, продає, а через певний термін купує ф'ючерсний контракт. Кількість хеджів продажем та хеджів купівлею має бути однаковою. Однак на практиці так трапляється рідко. Тобто насправді дві сторони не завжди готові одночасно укласти ф'ючерсний контракт. Може статися так, що вони бажають одночасно лише купити або лише продати. Деякі хеджери не знаходять контрагента, інтереси якого збігалися би з їхніми. У цьому випадку функцію другої сторони беруть на себе спекулянти. Саме вони заповнюють сегмент, який утворюється між хеджами на купівлю і хеджами на продаж. Якщо в майбутньому хеджер використовує спекулянтів як андерайтерів, а ф'ючерсний контракт як страхування від ризику, то ризик переноситься з хеджера на спекулянта. Сьогодні хеджери вже не є маленькою групою учасників ф'ючерсної торгівлі, які складаються з виробників та споживачів сільськогосподарської продукції. Кількість хеджерів невпинно зростає, як зростає і кількість біржових товарів та прагнення інвесторів захистити себе