Предмет:
Тип роботи:
Дипломна робота
К-сть сторінок:
103
Мова:
Українська
проґавила сніданок.
Набуттю навички вимовляти звук [ч] сприятимуть скоромовки і вірші:
Перчив, перчив, поки не переперчив.
Чубата чапля чваньковита
Через болото йде одна,
Чомусь з журавликом дружити
Не хоче чапелька чудна.
(Н. Забіла).
Щедрий дощик площу полоще.
(Г. Бойко).
Борщик у горщику, щавель у борщику,
А до борщу — ще й по лящу.
(Г. Бойко).
Щиглі в кущах пищали,
Щоранку сповіщали:
«В кущах вітрище свище,
Щипає морозище».
(Г. Бойко).
Практичну цінність в освоєнні вимовних норм української мови мають вправи на повторення з толосу вчителя (а в окремих випадках і заучування напам'ять) невеличких текстів, у словах яких є опрацьовуваний на уроці звук.
Нижче подаються зразки текстів, які рекомендується застосовувати під час вивчення окремих звуків — звука [ґ]:
В школі Петрик ловить Гаву,
Ловить Ґаву, бо роззява, —
Каже Ніночка мала
І сміється із Петра;
звука [р] у кінці слова:
Кольоровий наш Буквар —
Усім книгам господар;
Пекар Петро пік пироги;
Як закінчуєш слова,
р завжди твердий вживай;
Вчить читати нас буквар,
На воротах — воротар,
Все запише секретар,
Назве дати календар,
Лікар хворого лікує,
Пекар тістечко готує,
Слюсар зробить інвентар,
Вийде в поле плугатар.
(А. Свашенко)
звука [р] у кінці складу:
Сквери, вулиці і парки —
Все це наш любимий Харків;
звуків [ч] і [ч']:
Я печу, печу, печу
Діткам всім по калачу.
Зверху маком потрушу,
В піч гарячу посаджу.
Випікайтесь, калачі,
У натопленій печі!
Буду Васю, Олю, Нату
Калачами частувати.
(Г. Демченко);
Україна — це ліс та долини,
Це широкі квітучі поля,
Це маленька щаслива дитина
І найкраща матуся моя.
(Леся Мостицька, учениця);
Дощику, дощику,
Зварю тобі борщику
В зеленому горщику.
Горщик повернеться —
Дощик полинеться.
(Примовка);
звука [ц']:
Сьогодні малята копають грядки.
Уперше в житті вони садять квітки.
Від цього і радість у них на лиці,
І сонце вітає малих: — Молодці!
(М. Познанська);
Танці в альтанці.
Зацінькала синиця —
Цікава витівниця:
— Це горобці
В альтанці танцюють:
Вранці танці. Ой, гуць — гуці!
Штанці куці.
Куці штанці
У горобців.
(Г. Бойко);
ненаголошеного звука [о]:
— Де ти, киценько, була ?
— На току, аж край села.
— Що ти, кицю, там робила?
— Хвостом жито молотила.
— А, може, то був овес?
— Ні, овес молотив пес.
(Д. Павличко);
— Де ти, білочко, живеш ?
Що ти, білочко, гризеш?
— Я живу в ліску,
У дуплі, у соснячку.
Я гризу горішки,
І гриби, і шишки.
(Г. Демченко);
вимову дзвінких у кінці слів:
Випав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг,
Поки смажив, поки пік,
Той пиріг водою стік!
(П. Воронько);
Босоніж стежка біжить
Левадою, в городи...
Як любо тут, як славно жить
Серед цієї вроди.
(Б. Коломієць);
Гарбуз — верхолаз.
Розкрутивши зелен-вус,
На паркан заліз гарбуз.
Репетує у саду:
— Ой, рятуйте, упаду!
(М. Дубов);
сполук звуків [ги], [ки], [хи]:
Рию, рию хвилями береги
І петляю змійкою крізь луги.
Кригою закутуюсь взимку я,
А на весну пливе знов течія.
(М. Дубов);
Два півники, два півники
Горох молотили,
Дві курочки-чубарочки
До млина носили.
(Народна пісня);
подовжених приголосних:
Качечка лопата
Замітала хату,
Качур жовтоносий
Сміттячко виносить.
(А. М'ястківський);
У темному лісі,
Якраз на узліссі,
Зібралися хлопці пограти в квача.
Тут хлопчика Митю
Івась догнав миттю
Й торкнувся легенько
Йому до плеча.
(А. Свашенко);
Вусате колосся
Росинок напилося.
(Г. Бойко).
На основі вироблення навичок вимовляти звуки можна і слід проводити орфографічні вправи, завдання яких — сприяти вивченню і закріпленню знань про орфограми.
Упродовж усього часу освоєння курсу української мови доцільно використовувати списування як один з видів письмових вправ. Як і на уроках грамоти, при вивченні фонетики й орфографії потрібно звертати увагу на осмислене, а не бездумне копіювання тексту. Тому перед тим, як учні починають списувати, вони мають поетапно ознайомитися