Система соціального захисту Франції

В основі французької моделі соціальної політики лежить принцип професійної солідарності, який передбачає існування страхових фондів, заснованих на паритетних засадах найманими робітниками і підприємцями.

Французька система соціального захисту сформувалася в перші післявоєнні десятиліття при особистій участі держави і профспілок, і є одним з варіантів моделі соціального страхування Бісмарка, яка домінує на Європейському континенті. Спочатку передбачалося будувати її на принципах однаковості, універсальності і загальності, за моделлю, запропонованою англійським економістом У. Беверіджем. Однак частина схем соціального страхування з особливими умовами, які діяли до 1945 р., була збережена через відмову їх учасників приєднатися до загальної системи. У підсумку з початку свого виникнення французька система соціального захисту мала характер компромісу між концепцією Беверіджа і німецьким методом соціального забезпечення.

Останні два десятиліття у Франції були пов'язані із процесом перегляду масштабів, форм організації і фінансування соціальних програм. Причини були обумовлені змінами макроекономічних, демографічних і соціальних умов: низькими темпами економічного розвитку, старінням населення, збільшенням навантаження на працездатне населення, а також значною часткою державних витрат у ВВП на соціальні програми.

Неухильний ріст дефіциту бюджету соціального забезпечення виявив нагальну потребу реформування системи соціального захисту, тому, починаючи з 1993 р., французький уряд приступилося до здійснення реформ. Нова соціальна політика передбачала, насамперед, зниження соціальних витрат, часткову приватизацію соціальної сфери, реорганізацію соціального забезпечення на страхових принципах і зміну пріоритетів у політиці зайнятості. Крім загальної для Європи проблеми кризи «держави загального добробуту», додатковим імпульсом для часткового скорочення широкомасштабних соціальних програм стала необхідність відповідності країни Маастріхтським критеріям інтеграції. Слід зазначити, що, на відміну від інших економічно розвинених країн Євросоюзу, де в цей період домінували ідеї скорочення регулюючої ролі держави в економіці, реформування соціальних структур у Франції супроводжувалося посиленням впливу державної влади в управлінні системою соціального захисту.