Система соціальної роботи з людьми з особливими потребами

Актуальність дослідження. Необхідність соціальної роботи з інвалідами визначається потребами суспільства у формуванні сучасної гармонійно розвиненої людини, всебічній активізації її інтелектуального і творчого потенціалу та вихованні високих особистіших рис громадянина України. Вони включають: національну свідомість, духовно-моральну, естетичну, екологічну, фізичну, правову і трудову культуру, патріотичні почуття та гуманістичні цінності.

Незважаючи на ріст числа інвалідів в Україні ще мізерно мало установ, які ведуть роботу з надання їм соціальної, соціально-медичної, матеріальної, соціальної й іншої допомоги. Однієї з найважливіших проблем інвалідів є їх не включенність у суспільне виробництво, тому що тільки частина регіонів активно займається відкриттям робочих місць, що негативно позначається на їхньому матеріальному становищі й психологічному стані.

Останнім часом фахівці різних професійних напрямків ведуть розробку технології соціального, соціально-медичного, соціально-психологічне супроводу інвалідів. Іде активне обговорення досвіду роботи провідних соціально-реабілітаційних центрів у спеціальних журналах, на конференціях й інших науково-практичних форумах. Однак, вважаємо, що є необхідність постійного й цілеспрямованого вивчення проблем інвалідів як на державному, так і регіональному рівні, у тому числі й університетському.

Інвалід зіштовхується також з такими проблема як самітність, тому що їхнє спілкування обмежується рамками батьківської родини або найближчих родичів, неможливість продовжити навчання й інше.

Все перераховане вище підтверджує надзвичайну актуальність проблеми, винесеної як тема дійсної курсової роботи.

Відповідно Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», 21 березня 1991 інвалідами є особи зі стійким розладом функцій організму внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежують їх життєдіяльність, та які потребують соціальної допомоги й захисту. [4,482]

Інвалідність - соціальна не достатність внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги.

Обмеження життєдіяльності особи виражається в повній або частковій втраті їм здатності здійснювати самообслуговування, пересування, орієнтацію, спілкування, контроль за своїм обігом, а також займатися трудовою діяльністю.

От чому держава, забезпечуючи соціальну захищеність інвалідів, покликано створювати їм необхідні умови для індивідуального розвитку, реалізації творчих і виробничих можливостей і здатностей шляхом обліку їхніх потреб у відповідних державних програмах, надання соціальної допомоги в передбачених законодавством видах з метою усунення перешкод у реалізації інвалідами прав на охорону здоров'я, робота, утворення й професійна підготовка, житлових й інших соціально-економічних прав.

Найбільш актуальними завданнями соціальної політики щодо інвалідів є забезпечення ним рівних з усіма іншими громадянами України можливостей у реалізації прав і воль, усунення обмежень у їхній життєдіяльності, створення сприятливих умов, які дозволяють інвалідам вести повноцінний спосіб життя, брати активну участь в економічному, соціальної й політичному житті суспільства, виконувати свої цивільні обов'язки.

Основним завданням соціальної роботи з інвалідами є об'єднання зусиль як державних органів, так і суспільних і часток ініціатив, груп самодопомоги для найбільш повного задоволення потреб даної категорії населення й самореалізації осіб з обмеженими можливостями.

Об'єктом дослідження курсової роботи є особи з постійним розладом функцій організму.

Предметом - досвід соціальної, медико-соціальної і соціально-психологічної роботи з інвалідами.

Метою є теоретичне осмислення проблем інвалідів і основних форм роботи з ними.

Виходячи з мети, були поставлені наступні завдання:

1. Проаналізувати спеціальну літературу з питань правових основ соціального захисту інвалідів, медико-соціальних й управлінських аспектів захисту інвалідів.
2. Проаналізувати досвід роботи установ соціального захисту по соціальній, медико-соціальній і соціально-психологічній реабілітації інвалідів. 
3. Розкрити суть моделей соціальної роботи з людьми з обмеженими функціональними можливостями.

Гіпотеза - дослідження проблематики соціальної роботи з інвалідами сприятиме підвищенню ефективності її організації в соціальних інститут.

Методи дослідження - аналіз літератури й документів, які узагальнюють досвід роботи центрів соціального обслуговування з інвалідами, спостереження і бесіда.

Теоретичною основою курсової роботи є роботи вчених: А. Й. Капської, Е. І. Холостової, А. В. Гостюшина, Т. А. Добровольської, Л. К. Грачова, А. В. Кузнецової, Е. В. Устинової й інших.

Структура роботи передбачає  вступ, основну частину, висновків, список використаної літератури і додатки. У вступі розкривається актуальність теми, мета, завдання, об'єкт, предмет. У 1-му розділі висвітлюється теоретичні питання соціальної роботи з інвалідами. У 2-му -сутність і проблематика інвалідності, методика соціальної роботи з інвалідами, соціальний захист інвалідів. У висновках подаються результати дослідження. Загальний обсяг роботи - 48 сторінок, список використаних джерел - 37 найменувань.