Система заходів боротьби з хворобами кукурудзи

Вологість ґрунту в зоні розміщення коріння не повинна зменшуватись на легких ґрунтах до 70%, а на важких – до 60% від повної польової вологоємкості.

Рівномірне забезпечення водою кукурудзи при зрошенні зменшує ураженість збудниками пухирчастої сажки, стеблової гнилі, біллю качанів і майже повністю звільняє посіви від порошистої сажки.

Знищення бур’янів і добра аерація ґрунту дають можливість послабити розвиток фузаріозу, стеблових, кореневих гнилей, бактеріозу качанів, іржі, вірусних і інших хвороб.

Під час догляду за посівами кукурудзи слід старанно оглядати рослини і виявляти малопоширені, а також карантинні хвороби.

Уражені малопоширеними хворобами рослини видаляють з корінням і знищують.

Своєчасне збирання врожаю. Збирання кукурудзи не можна розтягувати на тривалий час. Внаслідок запізнення із збиранням, особливо в роки з дощовою осінню, посилюється ураження качанів нігроспорозом, фузаріозом та іншими грибними хворобами. Не можна допускати і передчасного збирання насінної кукурудзи, бо недорозвинуті зернівки під час зберігання більше уражуються плісеневими грибами і втрачають схожість. Іноді допускається збирання на зерно з товарних посівів неповністю достиглих качанів, які треба негайно сушити і довести до кондиційної вологості.

Видалення з поля кукурудзяних решток з наступною зяблевою оранкою кукурудзянища. Рослинні рештки звичайно є джерелом інфекції багатьох захворювань кукурудзи. Тому видалення їх з поля і знищення є обов’язковим заходом боротьби з хворобами.

Під час зяблевої оранки кукурудзяного поля приорюються рештки рослин, яких не вдалося прибрати з поля, і створюються умови для швидкого перегнивання їх.

Удобрення. Внесення під кукурудзу органічних і мінеральних добрив звичайно забезпечує кращий розвиток рослин і вони стають більш стійкими проти багатьох захворювань. На півдні України мікродобрива (сірчанокислий цинк і сірчанокислий марганець) в ряді випадків сприяють зменшенню розвитку пухирчастої сажки в 1,5-2 рази. Однак внесення добрив треба завжди узгоджувати з агрохімічними показниками ґрунту, кліматичними умовами і сортом рослин. Без цього підвищення стійкості рослин проти хвороб неможливе.

Стійкість рослин проти хвороб збільшується після вапнування кислих ґрунтів.

Знищення на кулісних посівах кукурудзи уражених сажкою рослин, збирання і знищення сажкових наростів у кулісах дає можливість ліквідувати додаткове джерело інфекції пухирчастої сажки навесні.

Заходи боротьби з хворобами кукурудзи під час збирання і зберігання

врожаю

Добір здорових качанів. Це важливий прийом, оскільки забезпечує найменше ураження качанів під час зберігання. Відібрані качани мають бути добре достиглими, нормально розвинутими і не ураженими хворобами. Вибракувані качани зберігають окремо і використовують в першу чергу для згодовування тваринам.

Доведення зібраних качанів до кондиційної вологості. Вологість качанів, закладених на зберігання, має бути не вище 16%, а зерна – 13%. За таких умов припиняється розвиток плісеневих грибів. Тому зібрані качани треба своєчасно просушити і довести до встановлених кондицій.

Правильне зберігання кукурудзяних качанів можливе при достатній вентиляції, що забезпечує нормальну вологість їх. Порушення умов зберігання призводить до швидкого розвитку плісеневих грибів і різкого погіршення якості зерна кукурудзи.

Оздоровлення насіння

Здорове, добре виповнене насіння забезпечує дружні сходи і добрий розвиток рослин.

В оздоровленні кукурудзи велике значення мають не тільки агротехнічні, а й спеціальні заходи, що застосовуються під час підготовки насіння до сівби.

Підготовка насіння до сівби. На кукурудзообробних заводах провадиться ретельний відбір, сушіння і обмолочування насінних качанів, сортування, калібрування і протруєння насіння. Фітопатологічне значення калібрування полягає у видаленні хворого і недорозвинутого насіння, що в більшості має низьку схожість. Цей захід дає можливість зменшити наявність хворого насіння у 8-10 разів.

При сівбі не заводським насінням в господарствах провадять відбір качанів, їх сушіння, калібрування і протруєння. Перший відбір провадиться восени, а другий – перед обмолочуванням. З насінних партій видаляють уражені дефектні качани.

Під час обмолочування і калібрування відсівають дрібне насіння (переважно зернівки, що знаходяться на верхівці качанів), бо воно менш життєздатне і більше уражується пліснявінням у ґрунті. На дуже цінних качанах, що використовуються для розмноження насіння з верхівок вилущують на 1,5-2 см вручну.

Протруєння насіння провадять для знезараження від збудників хвороб, що можуть перебувати на поверхні його, а також від збудників пліснявіння, що є у ґрунті. Тепер у нашій країні протруєння провадиться централізовано на кукурудзообробних заводах і тільки в невеликій кількості безпосередньо в господарствах. На заводах насіння протруюють зволоженим способом – на 1 т насіння витрачають 5 л рідини, що містить 1,5 кг 80%-ного ТМТД або 70%-ного тигаму (50%-ного ТМТД з 20%-ним гамма-ізомером ГХЦГ) чи 2 кг фентіураму.

Для протруєння насіння у господарствах використовують ті самі препарати, що і при централізованому протруєнні. Можна застосовувати сухе протруєння, але кращі результати дає попереднє зволоження насіння водою (5 л на 1 г), а потім обробка препаратом.

Зволожене протруєння збільшує вологість насіння лише на 0,5% і не знижує його життєздатність.

У районах з підвищеною вологістю ґрунту під час сівби дози вищенаведених отрутохімікатів збільшують в 1,5 рази.

Протруєння насіння зволоженим і сухим способами краще провадити за 2-3 місяці до сівби. Тільки у випадках використання меркурану (1,5 кг на 1 г) протруювати слід за 1-3 дні до сівби. Меркуран дуже небезпечний для людей і тварин, тому під час роботи з ним треба бути особливо обережним.

При роботі з усіма пестицидами необхідно дотримуватись заходів безпеки і регламентів, висвітлених у рекомендаціях МСГ України і Міністерства охорони здоров’я.

Протруєне насіння, що залишилось невигідним, можна висівати в наступному році, якщо воно не втратило схожості.

Карантинні заходи

Об’єктом зовнішнього карантину в нашій країні є бактеріальне в’янення кукурудзи. Завдання карантинної служби полягає в тому, щоб не допустити цю хворобу на територію України. З цією метою посівний матеріал, який надходить із-за кордону, старанно перевіряють, висівають у карантинних розсадниках і тільки після фітопагологічної оцінки дають дозвіл на його використання.

Про підозру на цю хворобу треба негайно повідомити карантинні інспекції, щоб вжити термінових заходів.