Система заходів боротьби з хворобами льону

 

Дотримуватись правильної сівозміни. Оскільки збудники фузаріозу, антракнозу залишаються життєздатними 5-6, а іноді і більше років, слід передбачати в сівозміні повторне вирощування льону на одному й тому самому полі через 6-7 років. Кращими попередниками льону є конюшина і інші бобові багаторічні трави. Мікрофлора ризосфери цих культур дуже пригнічує патогенні організми, завдяки чому посіви льону по них значно менше уражуються хворобами. На середньоокультурених ґрунтах добрим попередником льону є картопля, а на добре окультурених – можуть бути і зернові культури.

Поля льону в сівозміні не слід розміщувати поряд з полем, де цю культуру вирощували в минулому році, що особливо важливо проти іржі й інших хвороб.

Польова апробація сортових посівів льону на виявлення хвороб (за тиждень до збирання врожаю). З ділянок, що заражені фузаріозом на 5% або комплексом хвороб на 30%, а також при виявленні пасма врожай збирають окремо, і насіння з них для сівби використовувати забороняється.

Старанне очищення насіння від повитиці, залишків рослин і щуплого насіння, що, як правило, найбільш уражене багатьма збудниками хвороб.

Повітряно-теплове (сонячне) обігрівання насіння, що підвищує схожість і стійкість рослин проти хвороб.

Обов’язкова фітопатологічпа експертиза насіння льону з одночасним встановленням його посівних якостей. Насіння вибраковують, якщо воно заражене фузаріозом більше як на 2% або загальна зараженість збудниками хвороб перевищує 30%, а також у разі виявлення карантинної хвороби (пасмо).

Забороняється завозити насіння льону з районів, де виявлено пасмо, в райони, де цього захворювання немає.

Обов’язкове протруювання насіння льону 80% -ним ТМТД або 70% -ним тигамом (50% ТМТД + 20% гамма-ізомеру ГХЦГ) чи фентіурамом з розрахунку 300 з препарату на 1 ц насіння. Можна використовувати також гранозан з барвником (150 г/ц) або меркургексан (200 г/ц).

Більш ефективне і безпечніше з гігієнічних міркувань протруєння із застосуванням прилипчастих речовин (сульфітно-спиртової барди) і змочуванням звичайною водою. На 1 ц насіння витрачається 1 кг допоміжної прилипчастої речовини і 1 л води.

Доцільно протруєння насіння поєднувати з обробкою його мікродобривами: борнодатолітовим (500-1000 г/ц насіння), борною кислотою (125-150 г/ц), молібденовокислнм амонієм (200 г/ц), сульфатом міді (100-200 г/ц), сірчанокислим цинком (200 г/ц). Це підвищує стійкість рослин проти бактеріозу і інших хвороб. Протруєння слід провадити завчасно (починаючи з жовтня) і обов’язково в машинах ПУ-1Б, ПУ-3, ПСШ-3.

Зберігати протруєне насіння треба в мішках при висоті штабеля 6-8 мішків у зимовий і 4-6 у теплий періоди року.

У районах, де виявлено пасмо, перед сівбою обов’язкове знезараження машин і посівного інвентаря 5% -ним розчином формаліну (1 частина 40% -ного формаліну на 8 частин води).

На кислих ґрунтах провадиться вапнування за 2-3 роки до сівби льону в нормах, що рекомендовані для льонових сівозмін: сильнокислих грунтів (рН 4, 5 і нижче) – 2-3 т на гектар (в перерахунку на карбонати), на кислих (рН 4, 5-5) – 1, 5-2 т, слабокислих (рН 5, 1-5, 5) – 1-1, 5 т на гектар. Вапнування зменшує розвиток збудників фузаріозу, антракнозу та інших хвороб, а також поліпшує режим живлення рослин. Проте треба пам’ятати, що надмірне вапнування посилює розвиток бактеріозу.

Сівба льону в спілий ґрунт, коли температура його на глибині орного шару досягає 7°. На пізніх посівах сильніше розвивається іржа, фузаріоз та інші хвороби. Надранній посів у холодний ґрунт посилює розвиток крапчастості і антракнозу.

Правильне внесення мінеральних добрив з мікроелементами під льон відповідно до агрохімічних аналізів ґрунту, що підвищує стійкість рослин проти фузаріозу, антракнозу і ламкості стебел. Надмірне внесення азотних добрив сприяє посиленому розвитку іржі.

Суворе дотримання оптимальних норм висіву залежно від біологічних особливостей сортів, якості насіння і грунтово-кліматичних умов – від 20 до ЗО млн. схожих насінин на гектар. Загущені посіви більше уражуються фузаріозом, антракнозом, ламкістю стебел і іншими хворобами. На зріджених посівах посилено розвивається іржа.

У районах значного поширення іржі, антракнозу і буруватості стебел під час вегетації рослин при висоті їх 8-10 см треба провадити обприскування 0, 3% -ною суспензією 90% -ного хлороокису міді (1, 2-1, 5 кг препарату на гектар) або 0, 5% -ною суспензією 80% -ного ципебу (2-2, 5 кг препарату на гектар). При наземному обприскуванні витрачається 400-500 л робочої рідини на гектар, а при авіаційному – 100 л, але підвищеної концентрації.

Проти іржі і борошнистої роси ефективне обприскування 1% -ною суспензією колоїдної сірки.

При виявленні вогнищ льонової повитиці – знищувати їх викошуванням або вириванням рослин з корінням і закопуванням чи спалюванням. Рослини повитиці на узбіччях доріг викошують і спалюють з наступним перекопуванням зараженої площі. Вогнища повитиці, що поновлюються після скошування, рекомендується обробляти препаратом ДНОК (0, 6-0, 8 г/м2), пентахлорфенолятом натрію (1, 2-1, 6 г/м2) або нітрафеном (2-2, 5 г/м2), розчиненими у 0, 3-0, 4 л води. У господарствах, де поширена повитиця, застосовують тільки перепрілий гній.

Своєчасне збирання льону товарно-сортових посівів у ранній жовтій стиглості, а насінних – у жовтій, оскільки запізнення з цією роботою, особливо в дощову погоду, призводить до посилення ураженості бактеріозом, фузаріозом та ін.

Забороняється розстелення льоносоломки на полях сівозміни, особливо після багаторічних трав, що є попередниками льону.

Після збирання льону обов’язкова зяблева оранка плугом з передплужником, оскільки заорювання рослинних решток сприяє швидкому перегниванню їх і, отже, різкому зменшенню резервації збудників хвороб.

Після піднімання трести на ділянках розстилу всі рештки згрібають і спалюють. Підлягають знищенню і всі відходи трести на пунктах первинної переробки льону.

Виведення і впровадження у виробництва стійких проти хвороб сортів.

У разі виявлення на посівах льону пасма, про це негайно повідомляють карантинні інспекції і вживають спеціальні карантинні заходи боротьби.