Технологічні засади реалізації інновацій у загальноосвітніх навчальних закладах

 

 

У статті визначені технологічні засади реалізації інновацій у загальноосвітніх навчальних закладах. Технологізація процесу реалізації інновацій передбачає вибудовування структури технології, яку визначають безпосередньо на основі сутності нововведення як процесу та його закономірностей. Проаналізована поліфункціональна структура технології дозволяє розробляти інтегровані алгоритми діяльності суб’єктів реалізації інновацій.

Ключові слова: інновація, інноваційний процес, технологія, технологія реалізації інновацій.

В статье обоснованны технологические основы реализации инноваций в общеобразовательных учебных заведениях. Технологизация процесса реализации инноваций предусматривает построение структуры технологии, которую определяют непосредственно на основе сущности нововведения как процесса и его закономерностей. Проанализированная полифункциональная структура технологии позволяет разрабатывать интегральные алгоритмы деятельности субъектов реализации инноваций.

Ключевые слова: инновация, инновационный процесс, технология, технология реализации инноваций.

The theoretical principles of innovations’ realization at the comprehensive school are grounded in the article. The technologization of the of innovations’ realization process foresees constructing the technology’s structure that is defined on the basis of innovation as the process and its regularities as well. The analyzed polyfunctional structure allows working out the integrated algorithms of subjects’ activities concerned the innovations realization.

Key words: the innovation, the innovative process, the technology, the innovations’ realization technology.

 

Для модернізації системи середньої освіти необхідно розробляти ефективні шляхи втілення інноваційних ідей, теорій, підходів у практику діяльності загальноосвітніх навчальних закладів. Саме реалізація інновацій є свідченням їх реальної цінності, показником актуальності й ефективності, які проявляються в конкретних, якісно нових результатах навчально-виховного процесу. Проте системні інноваційні освітні проекти на практиці часто реалізуються фрагментарно, зі значним запізненням, що призводить до втрати інноваційного потенціалу нововведення.

У дослідженнях з освітньої інноватики досить ґрунтовно розроблені методологічні основи інноваційних освітніх процесів (К. Ангеловські, В. Докучаєва, О. Коберник, В. Курило, О. Лоренсов, В. Паламарчук, І. Підласий, М. Поташник, О. Саранов, О. Хомеріки, Н. Федорова Н. Юсуфбекова та ін.).

У зарубіжній інноватиці дослідженням притаманна прагматична спрямованість на розробку практичних аспектів реалізації інновацій (А. Адамс, Дж. Бассет, Х. Барнет, Д. Гамільтон, Н. Гросс, Р. Карлсон, М. Майлз, А. Ніколлс, Е. Роджерс, А. Хаберман, Р. Хейвлок, Д. Чен, Р. Едем, А. Елліс та ін.).

Разом із тим, незважаючи на значну кількість робіт, присвячених проблемам інноваційного розвитку освіти, як теоретичні, так і технологічні основи етапу реалізації інновацій залишаються практично нерозробленими.

Тому мета статті полягає в обґрунтуванні теоретичних засад технології реалізації інновацій у загальноосвітніх навчальних закладах.

У створеному в 1986 р. ученими Міжнародного інституту системних досліджень “Інноваційному глосарії” інноваційний процес визначається як послідовність етапів втілення ідеї у конкретний корисний результат [8, с. 78].

Узагальнюючи аналіз категорійних ознак поняття “інновація”, ми розглядаємо її як спеціально організований, цілеспрямований, неперервний, керований процес практичної реалізації суб’єктами інноваційної діяльності нових ідей, теорій, технологій, результатом чого є якісні зміни педагогічної системи.

Сутнісною ознакою інновації є її практична реалізація, результати якої дозволяють стверджувати про ефективність нових ідей, підходів, технологій тощо.

Реалізація (франц. realization) – це здійснення наміченого плану, програми, проекту. Реалізація інновацій – це цілеспрямований, планомірний процес втілення нових ідей на практиці в конкретних, якісно нових результатах навчально-виховної діяльності.

Закономірності й технології реалізації нового в педагогічній практиці вивчає галузь педагогічної інноватики – праксеологія, яка досліджує способи вдосконалення соціально-перетворювальної діяльності людини. Підґрунтям оптимальності інноваційного процесу педагогічна праксеологія визнає природність виникнення, освоєння й реалізації інновацій.

Інновації у педагогіці функціонують на рівнях створення, освоєння і втілення. Кожен із цих рівнів має свою технологію й особливості, які залежні від багатьох чинників [4, с. 60].

Призначенням технологічного підходу є розробка на наукових засадах ефективних способів досягнення цілей шляхом раціонального розподілу діяльності на процедури й операції з їх подальшою координацією й сихронізацією.

Технологізація будь-якого процесу можлива за наявності, як мінімум, двох умов. По-перше, сам процес повинен мати таку ступінь складності, щоб можна (і необхідно) було розбити його на відносно окремі частини. Відповідно, потреба у створенні технології диктується, перш за все, самим об’єктом, ступінню його складності. По-друге, мають бути засоби, які б дозволили таким чином систематизувати дії суб’єкта, щоб досягти максимального ефекту при мінімумі зусиль [6, с. 17].

Поняття «технологія» походить від грецьких слів “teche” – мистецтво, ремесло, уміння і “logos” – наука. Метапредметне розуміння технології трактується як науково і/або практично обґрунтована система діяльності, яка застосовується людиною з метою перетворення оточуючого середовища, виробництва матеріальних і духовних цінностей [5, с. 8].

Складність та динамічність сучасних суспільних процесів обумовили появу соціальних технологій, в яких ключова роль відводиться людському фактору. На соціальні технології покладаються великі сподівання в ефективності управління складними соціальними процесами, зокрема інноваційними.

Технологічний підхід забезпечує можливості для концептуального проектування й здійснення процесу реалізації інновацій в освіті завдяки: чіткому прогнозуванню й гарантованому досягненню результатів інноваційної діяльності; вибору найбільш раціональних шляхів втілення наукової ідеї в конкретний практичний результат; постійному моніторингу й інструментальному управлінню на всіх етапах реалізації інновацій; виявлення та створення комплексу умов максимального сприяння входження інновації