Технології соціального захисту материнства і дитинства в Україні

Актуальність теми. Головним національним багатством кожної країни є її народ. Люди, їх вміння та знання створюють економічний та культурний потенціал держави. Тому, основним завданням держави має бути забезпечення добробуту та розвитку населення, що реалізується через її соціальну політику. Одним з основних напрямів цієї політики є заходи, спрямовані на забезпечення розширеного відтворення населення країни, які можна узагальнити під назвою «захист материнства».

Захист материнства – це сукупність відносин між матір'ю і сім'єю – з одного боку та державою і роботодавцями – з іншого, які спрямовані на створення сприятливих матеріальних та моральних умов для народження і виховання дитини. Захист материнства полягає в правовому захисті жінки, економічній допомозі матері та сім'ї, створенні соціальної інфраструктури, яка забезпечує оптимальні умови для народження та належного виховання дітей.

Соціальний і правовий захист дітей є одним із пріоритетних напрямків державної політики України, тому основою системи соціально-педагогічного захисту неповнолітніх виступає в першу чергу правова база як функція держави. Вона включає міжнародне законодавство, українські державні закони і місцеві підзаконні акти, інструкції, конкретні методики, Міжнародне законодавство по захисту материнства і дитинства представлено Хартією дитинства, Декларацією прав дитини, Конвенцією про права дитини. Державною правовою базою соціального захисту материнства і дитинства виступають такі нормативні акти, як Конституція України, Кодекс України про шлюб та сім’ю, Закон України «Про освіту», а також державні програми (наприклад, програма «Діти України», затверджена Указом Президента України від 18 січня 1996 року).

Останніми роками погіршення умов життя і соціалізації дітей набуло характеру стійкої тенденції, помітно погіршилося соціальне становище підростаючого покоління і молоді – майбутнього нашої країни. Це зумовлює об’єктивну необхідність здійснення поглибленого комплексного дослідження дитинства як важливої складової моральності, розвитку і відродження української нації з тим, щоб розробити основні напрями та пропозиції щодо вдосконалення соціальної політики захисту материнства і дитинства у нашій країні.

Стан дослідження проблеми. Науково-теоретичними, методологічними та прикладними питаннями проблем захисту материнства і дитинства займалося багато вчених. Значний внесок у дослідження актуальних аспектів соціального захисту материнства і дитинства в Україні зробили вчені Волинець Л. С., Глущенко В., Вакуленко О. В., Денисюк О. М., Жогло І. У., Петрочко Ж. В., Корнякова Т., Санжаровська Т.В., Смагіна Л.І., Корнейчик А.С., Петрикевич А.А., Царик І.А., Тарасенко В.С., Тюптя Л.Т., Іванова І.Б., Фіцула М.М., Шость Н.В., Козир М.К., Ситник О.М., Юзікова Н. та ін.

Мета роботи – проаналізувати систему технологій соціального захисту материнства і дитинства в Україні, визначити основні напрямки роботи соціального педагога у сфері захист прав матері і дитини.

Об’єкт дослідження – соціальний захист материнства і дитинства як об’єкту соціальних технологій.

Предмет дослідження – система захисту соціальних прав матерів і дітей, дослідження напрямків їх реалізації у роботі соціальних служб.

Відповідно до визначеної теми, мети, об’єкта і предмета дослідження нами було визначено завдання дослідження:

• окреслити мету, завдання і особливості технологій соціального захисту материнства і дитинства в Україні;
• проаналізувати форми, методи і напрямки роботи соціального педагога у сфері захисту материнства і дитинства;
• дати порівняльну характеристика соціального захисту материнства різних країнах;
• визначити і проаналізувати напрями і форми практичної діяльності соціального працівника у сфері захисту дитинства.

Методи дослідження. У процесі виконання поставлених у роботі завдань використовувалися методи вивчення документів, нормативно-правових актів, порівняльного аналізу та узагальнення.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, вис-новків і списку використаних джерел, загальний об’єм роботи складає 39 сторінок.