Тема 12. Планування оновлення продукції

Цю залежність можна виразити за допомогою гіперболи за умови припущення приблизної пропорційності кількості випущених виробів і часу:

Sсер (t) = B1 + A1 / t,(12.16)

де А1, В1 — відповідно коефіцієнти, які залежать від величини умовно-постійних і змінних витрат.

Тоді, коли освоєння принципово нової продукції відбувається на підприємствах серійного типу виробництва без попереднього відпрацювання в дослідному виробництві, має місце нерівність

Sо сер > So досл,(12.17)

де Sо сер, Sо досл — відповідно значення собівартості того самого виробу в початковий період часу в серійному й дослідному виробництві.

Процес освоєння виробництва можна вважати закінченим, коли трудомісткість чи собівартість стануть відповідати плановим.

 

 

Обчислення трудомісткості окремих циклів робіт та тривалості етапів технічної підготовки виробництва нового виробу.

Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва — це доведення до підрозділів і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт з підготовки виробництва, проведення необхідних розрахунків з обсягу робіт, складання графіків виконання останніх.

Процес об’ємно-календарного планування підготовки виготовлення нового виробу передбачає виконання менеджерами підприємства таких етапів діяльності: вибір стратегії розвитку підприємства (з концентрацією уваги на задоволенні потреб ринку новими високоякісними товарами); обґрунтування форми організації підготовки виробництва; визначення логістичної схеми руху матеріальних потоків; розроблення основних календарно-планових нормативів; оперативне планування роботи виробничих підрозділів; організаційна підготовка виробництва; безпосередня організація оперативної роботи; поточний контроль та регулювання процесу підготовки виробництва нового продукту. Головне завдання об’ємно-календарного планування підготовки виробництва нової продукції полягає в забезпеченні на підприємстві ритмічного руху всіх виробничих процесів з метою як найбільшого задоволення основних потреб ринку, раціонального використання наявних економічних ресурсів і максимізації прибутку.

Технічна підготовка виробництва — комплекс послідовно пов’язаних наукових, проектно-конструкторських, технологічних і виробничо-господарських робіт зі створення, освоєння та впровадження нових видів продукції [50]. Вихідними даними для планування технічної підготовки виробництва слугують: завдання плану технічного розвитку підприємства; нормативи для визначення складу й обсягу робіт; їх тривалості по всіх етапах технічної підготовки. За відсутності нормативів використовують аналоги за вже впровадженими заходами подібного профілю робіт.

За умов становлення ринку важливим є скорочення термінів технічної підготовки для прискорення впровадження досягнень науки та техніки у виробництво; зменшення витрат на виробництво; підвищення якості робіт і своєчасного зайняття власної ринкової ніші.

З метою скорочення термінів підготовки використовують метод паралельного й паралельно-послідовного ведення робіт. Паралельне та паралельно-послідовне виконання всіх робіт скорочує терміни технічної підготовки й освоєння нової продукції. 

У результаті поєднання різних стадій проектування загальний цикл підготовки різко скорочується.

На основі встановленої за нормативами трудомісткості робіт можна розрахувати цикл кожної стадії, кожного етапу технічної підготовки виробництва в календарних днях. Обчислення проводять за формулою (12.1).

Організація робіт з технічної підготовки виробництва ґрунтується на послідовному чи паралельно-послідовному виконанні стадій і етапів. 

Послідовне виконання полягає в тому, що кожна наступна стадія (етап) розпочинається тільки після повного завершення попередньої. У цьому разі загальний цикл технічної підготовки виробництва в календарних днях визначають за формулою [52]:

 (12.18)

де n — кількість стадій (етапів) технічної підготовки виробництва нової продукції; — трудомісткість стадії (етапу), людино-год.

Цикл технічної підготовки можна скоротити зменшенням циклу виконання окремих стадій або частковим поєднанням виконання стадій. При цьому дотримуються правила: якщо наступна стадія (етап) триваліша, то її можна починати майже одночасно з попередньою; якщо наступна стадія менш тривала, то її початок потрібно змістити вправо по шкалі часу стосовно до початку пов’язаної з нею попередньої стадії.

Цикл технічної підготовки виробництва нової продукції за поєднання за часом стадій (етапів) визначають за такою формулою [52]:

 (12.19)

де k4 — середній коефіцієнт паралельності виконання стадій (етапів) технічної підготовки виробництва залежно від конкретних умов виробництва (k4 = 0,3 0,7).

З метою координації в часі стадій і етапів підготовки виробництва складають з урахуванням можливого поєднання часу їх виконання графіки підготовки виробництва, що дають змогу відобразити календарні терміни початку й завершення, цикли стадій та етапів, а також усю підготовку виробництва. Приклад такого графіка показано на рис. 12.10. Графік складають від кінцевого, заданого терміну завершення підготовки [50].

 

Рис. 12.10. Графік технічної підготовки виробництва нової продукції

 

Математичне моделювання в об’ємно-календарному плануванні

Об’ємно-календарне планування є важливим важелем повсякденного керівництва підготовкою виробництва нового продукту. При цьому підготовка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання, поточного регулювання та використанням різних альтернативних науково-технічних рішень у процесі підготовки виробництва нової продукції. Наявність різних альтернатив розв’язання проблем дає змогу побудувати морфологічну карту — список усіх існуючих варіантів рішення проблем, які ще не існують, але їх використання можливо, а також варіантів, що з’являться в майбутньому.

Отримані на основі морфологічної карти альтернативні варіанти можуть стати основою для побудови економіко-математичної моделі створення нової продукції (техніки).

Залежно від наявності інформації економіко-математичні моделі можуть описувати процеси, в яких вибір рішення здійснюється: за визначеності (якщо кожна дія приводить до одного з множини можливих окремих результатів, кожен з яких має відому ймовірність появи); за невизначеності (якщо кожна дія приводить до одного з множини окремих результатів, імовірності яких невідомі чи