Тенденції розвитку вищої освіти осіб з обмеженими фізичними можливостями

Головним недоліком спеціальної освіти, на думку більшості науковців, є функціонування згаданої освітньої системи на засадах сегрегації та ізоляції [10, с. 93]. Такий підхід перешкоджає інтеграції осіб з обмеженими можливостями в суспільство, натомість може призвести до соціального виключення. 

Здобуття освіти у спеціальних навчальних закладах значно обмежує взаємодію між людьми з особливими потребами та їх здоровими ровесниками, а часом може навіть стати причиною її відсутності. Методологія роботи з людьми з обмеженими можливостями з самого початку спрямована не на встановлення контактів між «хворими» та «здоровими», а лише на розвиток комунікативних зв’язків між самими інвалідами [5, с. 139]. Освітнє середовище для осіб з обмеженими можливостями є штучно створеним, замкнутим, облаштованим під особливі потреби, що гальмує процеси адаптації до реального життя.  Перебування у спеціальному навчальному закладі зумовлює особливе ставлення до людей з обмеженнями здоров'я, що може призвести до перебільшення власної «нетиповості» та формування певних психологічних комплексів на цій основі [9, с. 71-72].

Так створюється окремий світ людей з порушенням здоров'я, який практично не перетинається зі світом решти. Зовнішнє середовище, у яке рано чи пізно потрапляє кожна людина, і з порушеннями здоров'я, і без них, залишається поза увагою і це, в свою чергу, призводить до соціальної дезадаптації та неспроможності людей з обмеженими можливостями вести самостійне незалежне життя.

Особливістю і недоліком безпосередньо спеціальних вищих навчальних закладів (або закладів з частковою інтеграцією) є те, що вони, по-перше, не в змозі забезпечити право вибору студентом навчального профілю, факультету, спеціальності, а по-друге, як правило, не в змозі надати якісні освітні послуги. Ці недоліки передусім пов’язують з обмеженою ресурсною базою.

Спеціальні ВНЗ для осіб з особливими потребами, з одного боку, є елементом соціального захисту інвалідів та створюють умови для їх одночасного лікування та навчання. З іншого боку, негативна роль спеціальної освіти полягає у відтворенні такої соціальної структури, в якій особи з інвалідністю займають маргінальні статусні позиції. Серед негативних наслідків навчання у спеціальних ВНЗ варто згадати і  стигматизацію таких навчальних закладів та їх випускників в очах роботодавців, громадськості, що може стати нездоланною перешкодою на шляху подальшого працевлаштування.

У наш час все більшого поширення набуває система дистанційного навчання, що тісно пов’язана з інтенсивним розвитком та впровадженням інформаційних технологій у сферу освіти. Безперечно, для людей з особливими потребами дистанційне навчання є можливістю попри свої фізичні обмеження здобути належну освітню підготовку та отримати шанс на побудову успішної кар’єри.

Серед переваг дистанційного навчання для осіб з особливими потребами варто назвати можливість реалізації індивідуальної навчальної програми, збільшення строку навчання або взагалі відсутність єдиного навчального графіка, відсутність необхідності у створенні особливих фізичних умов для пересування студентів. 

Як відомо, особливістю навчання у ВНЗ є необхідність опрацювання великої кількості навчального матеріалу. Тому проблема обмеження доступу до інформації для студентів з особливими освітніми потребами є однією з найбільш актуальних. Її вирішенню сприяє використання різноманітних технічних засобів навчання, які надають змогу подати відомості у такій формі, яка найбільш враховує індивідуальні можливості та обмеження кожного студента. Тобто технічні засоби виконують компенсаторні функції і дозволяють значно зменшити вплив фізичного порушення на навчальний процес. Отже, навчання за дистанційною формою сприяє впровадженню індивідуального підходу, дозволяє врахувати фізичні особливості студентів з порушеннями здоров'я.

Водночас ефективність дистанційного навчання залежить від багатьох факторів. Створення спеціального інформаційно-комунікаційного середовища потребує наявності розвинутих телекомунікаційних мереж, розробки відповідних навчально-методичних матеріалів і технологій навчання. Важливу роль відіграє належний рівень підготовки фахівців для роботи зі студентами з особливими потребами. Не менше значення має якість навчальної інформації, її чітка структуризація, оперативний зворотній зв'язок на кожному етапі. 

Розглядаючи позитивні аспекти дистанційної форми навчання, необхідно згадати і про її недоліки. О. Ярська-Смірнова говорить про те, що дистанційне навчання для студента з особливими потребами стає альтернативою звичайному перш за все через відсутність необхідних організаційних умов у ВНЗ [10, с. 96]. Тоді вступ на відділення дистанційного навчання скоріше не є реалізацією можливості вибору найбільш зручної форми навчання, а продиктований безвихіддю. 

Зазначимо, що дистанційне навчання якщо не виключає повністю, то значно обмежує можливості спілкування з викладачами та іншими студентами. До того ж комунікація здійснюється переважно за допомогою електронних засобів. З одного боку, для багатьох інвалідів це чи не єдина можливість встановити контакти з оточуючим світом, а з другого – відсутність живого спілкування може стати на заваді формування навичок соціальної адаптації у реальному житті [2; 9]. 

Серед недоліків дистанційної форми навчання виокремлюють також  емоційну сухість та інтелектуальну жорсткість процесу навчання, відсутність групового ефекту сприйняття матеріалу. Контроль знань за допомогою комп’ютерних програм, з одного боку, є об’єктивним, а з іншого – досить жорстким, виключає оцінки характеристик індивідуальності. Використання одних лише комп’ютерних засобів під час навчання не може повною мірою забезпечити формування професійних якостей студента [2, c.