Теоретико–методологічні засади формування екологічно збалансованої економіки

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

конференції “Становлення нової економічної системи в Україні” (Львів, 1994), Міжнародній науково-практичній конференції “Нові підходи до організації і проведення лікування, реабілітації та рекреації в умовах курорту” (Трускавець, 1994), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економічної політики у вільних економічних зонах” (Чернівці, 1995), Першій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології” (Львів, 1996), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Екологія і економіка” (Львів, 1997), Міжнародній науково-практичній конференції “Трудовий потенціал України і його реалізація в умовах розбудови національної економіки” (Львів, 1997), Міжнародній конференції “Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів” (Тернопіль, 1997), Міжнародній науково-практичній конференції “Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку” (Рахів, 1998) ; Теоретичному семінарі факультету дослідження довкілля Університету Ватерлу (Канада, Ватерлу, 1998), Першому і другому семінарах робочої групи Міжнародного проекту при ООН “Сталий розвиток сільського господарства в Східній і Центральній Європі – CEESA (Угорщина, Румунія, 1999), Європейській конференції “Якість життя, сталий розвиток та природні зміни” (Австрія – Швейцарія, 1999), Міжнародній конференції “Екологія і цивілізаційна трансформація на переломі століть” (Польща, Люблін, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції “Природні лікувальні ресурси: склад і властивості, механізми дії, питання охорони, розробки та раціонального використання” (Трускавець, 1999), Міжнародній конференції “Духовне відродження – основа стратегії сталого розвитку України” (Львів, 1999), Міжнародній конференції “Лес – 2000” (Росія, м. Брянськ, 2000), V Міжнародному Конгресі українських економістів (Львів, 2000), Міжнародному семінарі “Збереження біорозмаїття: економічний та натуралістичний підхід” (Італія, 2000), Міжнародній науковій конференції, присвяченої 150-річчю від народження С. Подолинського (Київ, 2000), Міжнародній конференції “Співіснування екології, економіки та культури” (Чехія, 2001), Міжнародній науковій конференції “Еколого-економічне вчення: витоки, проблеми, перспективи” (Львів, 2001), щорічних звітних наукових конференціях та методологічних семінарах кафедри економіки України та економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Матеріали дисертаційних досліджень були відзначені індивідуальними науковими грантами Міжнародної програми підтримки наукових досліджень (Чехія, 1996-1998) та Міжнародного товариства промислової екології (США, 2001).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автор опублікувала індивідуальну монографію, розділи у двох колективних монографіях, препринт наукової доповіді, 3 брошури, 24 статті у наукових фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України. Загальний обсяг цих публікацій, які становлять основу дисертації, перевищує 35 друкованих аркушів, з яких понад 30 – особистий внесок здобувача. Крім цього, 19 статей за темою дисертаційного дослідження опубліковано в матеріалах всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій, 3 – у зарубіжних наукових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’ятьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 306 найменувань. Дисертація містить 11 таблиць, 33 рисунки. Повний обсяг роботи становить 343 сторінки комп’ютерного тексту, з яких таблиці займають 2 сторінки, рисунки – 5 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовані його мета, завдання, наукова новизна та практичне значення.

У першому розділі “Методологічні засади дослідження екологічно збалансованого розвитку економіки” здійснена науково-теоретична оцінка сучасної технократичної епохи розвитку людської цивілізації, що характеризується глобальною екологічною кризою. Основна причина цієї кризи полягає в тому, що людство споживає природних ресурсів значно більше, ніж їх можна забрати з біосфери без порушення біогеохімічних циклів і здатності до самовідновлення. Водночас розвиток світової економіки перебуває у щораз більшій залежності від таких екосистем, як морська, лісова та інші, які служать джерелом надходження до неї сировинних та енергетичних ресурсів. Скорочення ж можливостей саморегуляції біосфери як планетарного природного капіталу через зростання масштабів та інтенсивності економічної діяльності людства призводить до руйнування цих екосистем, зниження їх біологічної продуктивності. Це зумовлює інфляційні процеси в економіці. Щоб уникнути цих явищ, потрібний якісно новий методологічний підхід, який би закладав основи резонансності “господарського” життя природи та економіки. Вона повинна бути життєзберігаючою, тобто екологічно збалансованою і забезпечувати максимальне збереження ресурсів довкілля для прийдешніх поколінь. Оскільки процеси з природокористування підтримуються завдяки потокам енергії та речовини в просторі і часі, то важливим завданням на шляху до екологічної збалансованості економіки є збереження їхньої стійкості на основі з’ясування умов не лише економічного, а й енергетичного відтворення довкілля. Воно має чітку просторову визначеність і характеризується параметрами збереження біофізичної функції природного капіталу, що полягає у відтворенні всіх процесів обміну енергією та речовиною в природному середовищі. Визначення енергетичних критеріїв стійкості біосфери та імплантація їх в економіку – це одне з основних завдань у напрямі формування методології екологічно збалансованої економіки.

Отже, процес розвитку екологічно збалансованої економіки повинен відповідати таким завданням:

- свідоме суспільство не повинне орієнтуватись лише на економічну доцільність господарювання. Належну увагу слід звертати на екологічну доцільність, особливо, коли мова йде про природні блага загального користування;

- відтворення не лише економічної системи та її компонентів, а й біосфери та її компонентів на стійкій основі;

- економічний розвиток у часі і просторі повинен ставати усе нейтральнішим щодо НПС. Тому потрібно збільшувати обсяги інвестування у збереження природного капіталу;

- науково-технічний прогрес та технічні інновації повинні звести до мінімуму втрати НПС від економічного (антропогенного) впливу на нього;

- поєднати економіку природокористування з космопланетарними процесами та здійснити їхній системний аналіз;

- постійна турбота про збереження видового різноманіття біосфери;

- систематична еколого-просвітницька та виховна робота серед населення;

- розробка і строге дотримання вимог еколого-морального кодексу.

Шлях до