Теорія держави і права

Предмет:

Правознавство

Тип роботи:

Інше

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

наслідки для визначених суб’єктів;

Акти правозастосування класифікуються за п’ятьма критеріями.

I.За призначенням:

1)Регулятивні правозастосовчі акти, що конкретизують права та обов’язки суб’єктів;

2)Охоронні –що встановлюють вид юридичної відповідальності;

II.За характером приписів, що вміщуються в актах:

1)Уповноважуючі - акти, що надають можливість реалізувати суб’єктивне право;

2)Зобов’язуючі – акти, що конкретизують обов’язок та покладають необхідність його здійснення;

3)Забороняючі – акти, що попереджують протиправність поведінки.

III.За суб’єктами:

1)Акти парламенту;

2)Акти глави держави;

3)Акти Уряду;

4)Акти міністерств, відомств та державних комітетів;

5)Акти судових органів;

6)Акти прокуратури;

7)Акти правоохоронних органів;

8)Акти контрольно-наглядових органів.

IV.За формою виразу:

1)Постанови;

2)Укази;

3)Розпорядження;

4)Рішення;

5)Накази;

6)Ухвали;

7)Протести;

8)Подання;

9)Вироки;

10)Висновки.

V.За галузевою належністю:

1)У сфері цивільного права;

2)Конституційного права;

3)І т. д. 23 галузі, 12 головних.

65. Ознаки та види актів тлумачення.

Інтерпретаційні акти (акти тлумачення) – це юридичні документи, що приймаються відповідними органами держави в рамках їх повноважень з метою конкретизації правових норм шляхом роз’яснення змісту норм законів та підзаконних актів.

Інтерпретаційні акти приймаються в процесі офіційного тлумачення та дають можливість не лише єдиного розуміння змісту акту чи припису, а і офіційного посилання на документ у випадку його використання в процесі правореалізаційної діяльності.

ОЗНАКИ:

Це акти, що мають формально визначений характер, тобто мають чітку назву та атрибути;
Їх юридична сила визначається компетенцією суб’єктів, що ці акти;
Ці акти складають систему, що характеризується ієрархічним підпорядкуванням;
Приймаються на основі акту що тлумачиться, - тому мають допоміжний характер і повинні відповідати цьому акту;
Приймаються лише по тих актах, які мають суперечливий чи загальний зміст;
Діють впрордовж дії акту, що що тлумачиться, та змінюється разом з ним.

Інтерпретаційні акти класифікуються за п’ятьма критеріями.

І. В залежності від юридичної природи:

a)Інтерпретаційні акти правотворчості, що приймаються в процесі аутентичного чи легального тлумачення;

b)Інтерпретаційні акти правозастосування, що вміщують правила застосування норм і є формою узагальнення юридичної практики (роз’яснення колегії ВСУ);

ІІ. За суб’єктами прийняття:

a)Акти органів влади;

b)Акти органів управління;

c)Судових органів;

d)Прокуратури;

e)Правоохоронних органів.

ІІІ. За сферами тлумачення:

a)Акти аутентичного тлумачення, що приймаються органом, який видав нормативний акт;

b)Акти делегованого тлумачення, що приймаються органом держави у випадку офіційного уповноваження;

IV. За поширеністю на суб’єктів:

a)Нормативні інтерпретаційні акти, що поширюються на невизначене коло суб’єктів;

b)Казуальні інтерпретаційні акти, що поширюються на окрему ситуацію чи окремих суб’єктів.

V.В залежності від обсягу тлумачення:

a)Акти буквального тлумачення, текст яких повністю співпадає з текстом припису, що тлумачиться:

b)Акти розширеного тлумачення, текст яких ширший словесного виразу норми, що тлумачиться;

c)Акти обмеженого тлумачення є вужчими змісту норми, що тлумачиться.

ЗНАЧЕННЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНИХ АКТІВ.

Розкривають дійсний зміст актів;
Сприяють реалізації правових приписів всіма суб’єктами;
Сприяють ліквідації неточностей правових норм;
Заповнюють прогалини в праві.

66. Поняття та структура законодавства.

В юридичній літературі розрізняють поняття “система права” та “система законодавства” які не є тотожними і характеризують правову норму та способи її зовнішнього виразу.

Система права – це внутрішня структура права, що характеризується певним співвідношенням таких елементів як норма права, інститут права та галузь права.

Система законодавства – є зовнішнім виразом права і характеризується як система нормативних актів.

Норма права

Інститут права

Галузь права

Інститут – інститут власності

Галузь – цивільне право

В юридичній літературі існують три аспекти поняття “законодавство”:

Це система нормативних актів, що приймаються вищим представницьким органом держави;
Це система нормативних актів, що приймаються вищими органами влади та управління;
Це система всіх нормативно-правових актів, що приймаються державними структурами.

Система законодавства має складну структуру і характеризується наявністю трьох рівнів:

Вертикальна (ієрархічна) структура законодавства – характеризується розміщенням нормативних актів в залежності від їх юридичної сили.

Конституція

Конституційні закони

Підзаконні нормативні акти

Горизонтальна (галузева) структура законодавства – характеризує співвідношення нормативних актів за юридичною силою в рамках чітко визначеної сфери суспільних відносин (джерела будь-якої галузі права);

Державна структура – характеризує співвідношення нормативних актів в залежності від особливостей форми державного устрою.

федеральна структура законодавства характеризується наявністю загальнофедеральних актів і актів суб’єктів федерації, та співвідношенням, заснованим на верховенстві загальнофедеральної конституції;

Унітарна система законодавства характеризується єдністю, а отже наявністю лише ієрархічної та галузевої структур;

Отже, система законодавства – це система нормативних актів, особливості співвідношення яких визначається такою категорією як “структура законодавства.”

67. Система права та законодавства: співвідношення.

Системи права і законодавства є взаємодіючими, але різними явищами.

СПІЛЬНІ РИСИ:

Системи права і законодавства будуються на єдиних принципах;
Залежать від особливостей устрою держави;
Відображають національні особливості держави;
Охороняються державою в рівній мірі.