Тіньова економіка в Україні

- оформлення подвійних митних документів;

- заниження митної вартості товару;

- здійснення митного оформлення неіснуючих або з навмисно завищеною вартістю вантажів на експорт, що дає змогу незаконно відшкодовувати з державного бюджету податок на додану вартість.

Також мають місце факти переміщення через митний кордон поза пунктами пропуску, недекларування товарів тощо. При цьому активно використовуються фіктивні фірми або такі, що перебувають на обліку як учасники зовнішньоекономічної діяльності, але без укладення відповідних контрактів.

 

 

Проблема іллегалізації економіки, як вже зазначалося, є актуальною як для розвинених країн, так і для країн, що розвиваються. У різних країнах на різних етапах їхнього економічного розвитку іллегальна діяльність була різною: від такої, що завдавала незначну шкоду для економіки, до масштабів, загрозливих для економічної безпеки держави.

За оцінками експертів Центру ім. О. Разумкова, що збігаються з результатами анкетного опитування громадськості та бізнесових кіл, головними причинами тінізації української економіки у сучасних умовах є: загальна економічна криза; недосконалість правового регулювання зміни форм власності (приватизації) та господарської діяльності; нерозвиненість ринкової інфраструктури; відсутність належного рівня довіри підприємців до держави, банківських та інших фінансових інститутів; надмірний податковий тиск, поєднаний з нестабільністю податкового законодавства; значний рівень криміналізації процесу становлення нових відносин власності та корупції органів державної влади. [15]

Як бачимо, тут поєднані передумови та причини поширення тіньових оборудок різного походження – інституційного, морального і соціального, недосконалості системи держаного регулювання господарської діяльності. Окремі з наведених передумов (криміналізація, корупція, відсутність довіри тощо) мають, швидше, характер наслідків, а не причин у причинно-наслідковому ланцюгу. Але визначення саме базових передумов тінізації господарської діяльності є важливим з огляду на те, що їх усунення має більше значення, ніж послаблення впливу чинників поширення тіньових операцій.

Певною мірою можна стверджувати також і про інерційність глибинної сутності моделі взаємодії «уряду та бізнесу» у перехідній економіці, варіант якої Т. Фрей і А. Шляйфер визначають так:

- «невидима рука» з функціями захисту закону і порядку, захисту контрактів, деякої регламентації здійснення права приватного сектору на прийняття рішень, пов’язаних з розподілом ресурсів (країни Східної і Центральної Європи);

- «підтримуюча рука» із залученням бюрократів до підтримки приватної економічної діяльності, захистом контрактів переважно чиновниками, обмеженістю і організованістю корупції (Китай, Південна Корея, Сингапур);

- «грабуюча рука» з нижчим рівнем організованості уряду, неефективністю державного захисту контрактів, «неорганізованістю» корупції (більшість ННД). [16]

На мою думку, трансформація жорсткої, ієрархічно побудованої системи адміністративно-планового управління у модель «грабуючої руки» обумовлює такі причини тінізації: недосконалість (складність, безсистемність та суперечливість) системи державного регулювання підприємницької діяльності; низька ефективність системи державного управління, помилковість (некомплексність) державних програм; економічна користь від порушень регламентації та обмежень; силовий державний та недержавний примус; антисоціальні форми задоволення власних потреб і попит на аморальні та соціально негативні товари. Аналіз теоретичних узагальнень і результатів емпіричних досліджень дозволяє стверджувати про певну специфіку передумов тінізації економіки, властиву саме країнам з перехідною економікою. Сутність цієї специфіки обумовлена незавершеністю процесу глибинної трасформації інституцій минулої соціально-економічної системи у ефективні інститути ринкової економіки у широкому значенні цього поняття, яке включає (за Гж. Колодком) ринкову культуру і поведінкові аспекти [17].

Зрозуміло, що дослідження передумов виникнення і поширення такого явища в економічній діяльності, як іллегалізація, ускладнюється її прихованою сутністю – господарська діяльність поза межами закону – і отже, відсутністю повної і достовірної інформації про нелегальні операції. Відповідно брак інформації ускладнює встановлення причинно-наслідкових зв’язків обсягів і темпів зростання іллегального сектору з передумовами та чинниками, що їх обумовлюють. Тому доцільно узагальнити змістовні оцінки дослідників тіньової економіки щодо передумов і причин іллегалізації. Використання вітчизняних публікацій та статистичних джерел для виявлення таких взаємозв’язків є майже неможливим – у більшості з них міститься констатація негативної ролі іллегальної економіки як наслідку недосконалих реформ [8] з наведенням оцінок розмірів іллегалізації (50-60% обсягу офіційної економіки [9]), не підтверджених методичним обґрунтуванням. Точніші оцінки обсягів тіньової економіки містяться у відповідних працях, проте також здійснених з кримінологічних позицій. Тому для виявлення взаємозв’язків у подальшому використано переважно дослідження зарубіжних авторів, тим більше, що передумови, чинники і відносні розміри іллегальної економіки у Росії та Україні ідентичні.

Ефекти від активізації діяльності сектору МСП на різних етапах розвитку економіки країни можуть бути як позитивними, так і негативними. В економічно розвинених країнах МСП на ранніх стадіях було основою становлення великого бізнесу, а пізніше великі підприємства самі ініціювали його розширення. У результаті «вибудувалася економічна піраміда» [10], основою якої є «мале» підприємництво у ролі своєрідної «інституціональної форми» зв’язків з великим підприємництвом [11]. Аналогічний сценарій властивий країнам, що розвиваються, з відмінностями у національній приналежності великого бізнесу. Як правило, у цих країнах великі підприємства репрезентовані транснаціональними корпораціями. початково малі підприємства та кооперативи спочатку створювалися за рахунок тіньових капіталів або як посередницькі структури великих підприємств їхніми керівниками. Пізніше, у процесі малої приватизації, створення МСП на базі підприємств торгівлі, громадського харчування і сфери послуг теж відбувалося під впливом особистих, а часто і корупційних зв’язків керівників цих галузей і органів державного управління. На наступному етапі, під час приватизації великих підприємств,