Тіньова економіка в Україні

За умов, коли регуляторна політика держави йде усупереч з інтересами вагомих груп економічних суб’єктів, тіньова економіка поширюється на галузі та сфери діяльності й набуває масштабного вияву. Керуючись інтересами власного відтворення, економічні суб’єкти ведуть пошук сприятливіших шляхів використання доступних їм ресурсів, у тому числі – виходячи за межі чинного законодавства. Це спонукає їх до стихійного встановлення нових правил здійснення господарських операцій, в яких регулююча та контролююча роль держави поступово заміщується неформальними угодами між ними. В тіньовій економічній діяльності досить поширені зловживання, що ґрунтуються на суперечностях законодавчої бази, яка допускає різне тлумачення положень закону навіть професіоналами. Замість того, щоб бути головним чинником прогресивних перетворень у суспільстві, законодавство стало помітним гальмом його реформування.

Господарське законодавство «першого покоління», створене за відносно короткий час, було вкрай недосконалим. Хронічними недоліками господарського законодавства були надмірна кількість нормативних актів, неузгодженість багатьох актів між собою, нестабільність їх дії, наявність значних прогалин у регулюванні тих чи інших господарських відносин.

Законодавчий процес залишається недосконалим і останніми роками. Класичним прикладом невідповідності законодавства потребам цивілізованої господарської діяльності стала взаємна суперечливість чинних з 1 січня 2004 р. Цивільного і Господарського кодексів України, внаслідок якої суди, керуючись нормами чинного законодавства, приймають протилежні рішення з одного й того ж питання.

Не викликає подиву, що на цьому тлі поступово, але неухильно зростало зневажливе ставлення підприємців та інших суб’єктів господарювання до державної влади, у суспільстві поглиблювалося явище правового нігілізму. Значна кількість справ в економіці вирішується поза правовим полем. Аргументами як у малому, так і у великому бізнесі часто-густо стають адміністративний тиск, погрози і так звані «наїзди».

Значна кількість, складність, заплутаність, а іноді й суперечливість та невідповідність Конституції України законодавчих і нормативних актів підштовхує суб’єктів господарювання мінімізувати спілкування з державою шляхом подання мінімального обсягу інформації про свою діяльність. Протиправні дії такого роду «виправдовуються» дискримінаційним характером державної регуляторної політики. Це надає виявам тіньової діяльності стійкого характеру, а масовість цих явищ робить правоохоронну систему нездатною чинити належний опір. Більше того, без усунення на цій основі матеріальних передумов виникнення розбіжностей між інтересами суб’єктів господарювання та держави, посилення каральних заходів лише надає виявам тіньової економіки більш витончених, завуальованих форм. Тривале існування тіньових форм відтворення неминуче веде до криміналізації економіки, поширення корупції, зниження ефективності економічної політики держави. Безумовно, тіньова економіка є хворобливою реакцією на усю сукупність обставин, які складаються в державі, суспільстві й економіці. Однак не можна не помітити значного впливу на поширення тіньових явищ саме необміркованих державних рішень в економічній сфері, необґрунтованості у багатьох аспектах політики переходу до нових економічних відносин, загального зниження авторитету органів державної влади, недосконалості чинного законодавства.

Одним з найвагоміших чинників тінізації економіки є її надмірна зарегульованість, численні випадки невиправданого втручання органів державної влади та місцевого самоврядування у господарську діяльність.

За існуючими оцінками, що спираються на порівнянні рівнів тінізації в різних країнах світу, цей показник тісно пов’язаний з кількістю процедур, необхідних для державної реєстрації підприємницької діяльності, тривалістю їх проходження та іншими контактами підприємців з владними органами. Регуляторний тягар є однією з суттєвих причин відносно високого рівня тінізації економічних процесів у нашій державі. Непоодинокими є випадки, коли передбачені законодавством повноваження використовуються для прискіпливого контролю за діяльністю окремих суб’єктів підприємницької діяльності. Зокрема інтенсивність перевірок податківцями банків перевищує середню за значно більшої дисциплінованості банківських установ, ніж інших платників податків.

Окрім зазначених вище недоліків у нормативно-правовому регулюванні, суттєвими перешкодами на шляху здійснення економічної діяльності залишаються:

• великі податки та значна їх кількість;
• ускладнена система обліку та звітності, часті її зміни;
• надмірна кількість ліцензованих видів діяльності та складна процедура отримання дозвільних документів;
• складна процедура реєстрації підприємств;
• часті перевірки підприємств, які здійснюються державними органами;
• тиск з боку місцевих органів влади;
• недостатня професійна кваліфікація багатьох керівників підприємств, спеціалістів з фінансового забезпечення, організації виробництва і збуту;
• дефіцит якісної ділової інформації тощо.

Слід зауважити, що основні обмеження ділової активності в Україні характерні не лише суто сфері регуляторної політики. Такими обмеженнями є також:

• вузькість ринків збуту;
• нерозвиненість ринкової інфраструктури;
• нерозвиненість конкурентного середовища та недобросовісна конкуренція;
• криза платежів;
• дефіцит інвестиційних ресурсів;
• висока ціна кредитних ресурсів тощо.

Наведені вище обмеження ускладнюють прибуткову довгострокову діяльність у легальному секторі економіки та обумовлюють пошук способів короткострокового чи одноразового отримання високих