Тревел-журналістика

Зрозуміло, хороший дорожній нарис не може бути простим перерахуванням усього, що автор побачив протягом своєї поїздки. Та й телеефір, як правило, «не гумовий», тому все відзняте у ході подорожі навряд чи можна буде показати. Так чи інакше, але продюсерам доводиться відбирати саме найцікавіше, найважливіше. А що рахувати отим цікавим і важливим – залежить від того задуму, який закладався у мету подорожі.

Вихідним матеріалом для задуму подорожі можуть стати як деякі минулі особисті спостереження журналіста, так і отримана нова інформація з газет, журналів, радіо й телебачення. Але не виключено, що ведучий одержить певне завдання від свого продюсера або задум виникне під впливом якихось інших факторів (скажімо, у результаті його участі якійсь акції). Як і у ході підготовки будь-якого об'ємного матеріалу (а дорожні нариси саме такими й бувають), у ході підготовки нарису, уже на стадії збору відомостей, цей задум може бути скоректований або навіть кардинально змінений – все залежить від характеру тієї інформації, що потрапить у розпорядження продюсерів [20, с. 94].

Саме на цей повністю сформований задум (або основну ідею подорожі) й повинні працювати всі зібрані ведучим тревел-програми факти й враження. Якщо ж вони виходять за рамки такого задуму, то їх доводиться залишити за кадром.

Дорожні нариси можуть переслідувати різні цілі. Так, головним для ведучого може стати показ того, як у різних містах, районах, через які він проїжджає, вирішується якась одна проблема (наприклад, як держава піклується про екологію та природу). Він може поставити перед собою й мету іншого плану, наприклад досліджувати, як населення різних міст проводить вільний від роботи час, які має хобі. Таких цілей існує безліч. У результаті їхньої реалізації можуть з'явитися різні за змістом дорожні нариси, які можна розділити на кілька програма. У кожному разі ведучий тревел-програми повинен уміти використати ті переваги, які надає йому дорожній нарис [20, с. 95].

Дорожні замітки – ще один з жанрів тревел-журналістики, у якому відсутній глибокий аналіз, характерний для жанру дорожніх нарисів, а також підпорядкованість одній темі не носить обов'язкового характеру.

Репортаж характеризує «розгорнуте» використання методу спостереження й фіксації камерою його ходу й результатів.

Поняття «репортаж» виникло в першій половині XІХ ст. і походить від латинського слова «reportare», що означає «передавати», «повідомляти». Спочатку жанр репортажу представляли публікації, що сповіщали читача про хід судових засідань, парламентських дебатів, різних зборів і т. п. Пізніше такого роду «репортажі» стали називати «звітами». А «репортажами» почали йменувати публікації дещо іншого плану, а саме ті, які за своїм змістом, формою схожі на сучасні літературні нариси. Однак у середині ХХ ст. репортаж з літератури переходить на телебачення [20, с. 97].

Репортаж є одним з найбільш улюблених жанрів вітчизняних тележурналістів. У тревел-журналістиці це матеріал про країну та події, які відбуваються у цій країні. Найважливіша риса репортажу як інформаційного жанру – оперативність. Ще більш сутнісна ознака – тележурналіст або ведучий обов'язково повинен бути очевидцем цікавої події, а на перший план обов'язково виходить особистісне сприйняття, відбір фактів і деталей.

Огляд. Визначальна ознака жанру огляду – єдність наочного висвітлення життя в країні подорожі та думки оглядача (як правило, ведучого).

Цей жанр винайдений не журналістами, огляд використовувався задовго до виникнення не тільки телебачення, а й преси. Властивий цьому жанру спосіб відображення дійсності можна, наприклад, знайти в текстах Плутарха (І-ІІ ст.), пізніше – у дидактичних оглядах китайця Ван-Ан-Хі (XІ ст.), а також – в «Главах» з книги «Огляди Парижа» Луїса Себастьяна Мерсьє (XVІІІ ст.). Саме останнього вважають основоположником журналістського огляду, оскільки перші кілька «Глав» він спочатку опублікував у газеті.

Визначальна ознака жанру огляду – єдність наочного висвітлення побаченого і думки оглядача, який глибоко проникає в суть процесу, ситуації. Тому тревел-оглядач повинен:

• викликати зацікавленість аудиторії, розповісти їй про події, процеси, що відбуваються в житті країни подорожування;
• показувати сутність цікавих явищ (наприклад, спосіб виготовлення сиру у Шотландії або спосіб ловлі риби у фьойрдах Норвегії;
• через з'ясування сутнісних зв'язків, визначення лінії розвитку явищ;
• сприяти практичному вирішенню проблем подорожуючих у країні подорожі [20, с. 99].

Предметом огляду можуть бути історичні та культурні місця країни, унікальні природні пам’ятки. Для предмета огляду характерний просторово-тимчасовий або тематичний зв'язок явищ, які оглядаються. В огляді використовуються виразні приклади, деталі, які надають йому наочність, конкретний характер.

Оскільки тревел-огляди виходять з певною періодичністю, то це позначається й на виборі країн, і на виборі тематики дослідження, і на глибині аналізу.

Рекомендація – відносно тревел-журналістики це аналітичний матеріал, основним змістом якого є певна програмна інформація. Тревел-програми, що містять рекомендації (поради) з приводу того, як харчуватися, де проживати та що побачити у країні подорожування, є відповіддю на відповідні інформаційні очікування аудиторії.

Крім жанрової різноманітності тревел-журналітику характеризує показова варіативність спектрів висвітлення основної теми – подорожей, наприклад:

• відповідно до гендерної приналежності аудиторії (огляд спа-курортів або дорожній нарис із полювання в лісах Скандинавії й ін.) ;
• щодо специфічних захоплень, хобі, інтересів аудиторії й автора: рекомендації колекціонерам екзотичних комах або «путівник» по клубному Лондону;
• залежно від віку й родинного стану споживача інформації: журналістський