Туристсько-рекреаційна характеристика Перу

 

 

1.1. Поняття і класифікація туристсько-рекреаційних ресурсів

1.2. Методика дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів

2.1. Рельєв Перу

2.2. Клімат Перу

2.3. Водні ресурси

2.4. Бальнеологічні ресурси

2.5. Біологічні ресурси

3.1.Археологічні ресурси

3.2. Архітектурні ресурси

4.1. Основні туристичні центри

4.2. Туристична інфраструктура

4.3. Транспортна мережа країни

 

 

На даний час туризм є галуззю економіки, що в світі розвивається дуже високими темпами. Туризм дає змогу не тільки отримати прибутки від відвідувачів, але й ознайомити людей з історією, природою, культурою, звичаями, духовними цінностями країни. Це посилює престиж держави серед людей інших національностей. В наш час, коли рівень розвитку усіх держав значно піднявся, люди мають змогу відвідати з пізнавальною або рекреаційною метою все більше країн Латинської Америки, Африки, Південно-Східної Азії. Зараз зростаючу популярність мають країни латинської америки, зокерма Перу. Перу – країна, темп розвитку туристичної галузі якої, завдяки географічному положенню, досить цікавій культурі та наявності великої кількості історико – культурних ресурсів, зростає дуже швидко. Тільки за перші 10 місяців 2014 року кількість туристів, що відвідали Перу, зросла на 17% і склала 2, 562, 505 осіб. Така тенденція робить дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів цієї держави дуже цікавим та корисним.

Об'єктом дослідження є туристсько-рекреаційні ресурси Перу.

Предмет дослідження: використання туристсько-рекреаційних ресурсів в туристичному господарстві країни.

Метою дослідження є комплексна оцінка туристичного потенціалу та туристичного ринку країни на базі таких завдань:

- дослідження природних ресурсів Перу: рельєфу, клімату, водних, тваринних і рослинних ресурсів;

- оцінка культурно-історичної спадщини країни;

- аналіз рівня економічного розвитку Перу та стан використання їх рекреаційних ресурсів;

- аналіз сучасного стану туристичної індустрії Перу;

 

 

 

У статті 3 Закону України «Про туризм» дається досить загальне і, на перший погляд, дуже узагальнене визначення терміну «туристичні ресурси України».

Згідно законодавства туристичними ресурсами України є пропоновані або такі, які можуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі і з використанням об'єктів державної, комунальної або приватної власності.

Але виразнішим є таке визначення:

Туристичні ресурси – це сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних і соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різні потреби туриста.

У цьому формулюванні, як видно, мова йде про задоволення потреб тільки об'єкту туристичної діяльності, тобто туриста. Тому більш універсальним є визначення, що зустрічається в туристичній літературі, яке враховує також й інтереси суб'єкта туристичної діяльності, виробника туристичного продукту:

Туристичні або туристсько-рекреаційні ресурси – це сукупність природних і створених людиною предметів, а також явищ природи, що використовуються у сфері туризму як об'єкти туристичної зацікавленості і початкові компоненти створення туристичного продукту.

Туристсько-рекреаційні ресурси використовуються в оздоровчих, туристичних, спортивних і пізнавальних цілях і умовно поділяються на дві групи: природні і інфраструктурні. Динамічний розвиток туристичного бізнесу вимагає наявність обох груп. Навіть при високих атрактивних властивостях природних ресурсів (без наявності комунікацій, засобів зв'язку, пам'ятників культури, мистецтва і ін.) туристичний бізнес для широкого кола споживачів неможливий. При цьому, не дивлячись на свою соціально-гуманну роль, туризм видозмінює екологію. Зниження збитку від дії індустрії туризму на екологію регулюється на державному і міжнародному рівнях за рахунок: екологічної освіти, обмеження туристсько-рекреаційного навантаження на природні ресурси, податкового регулювання.

Унікальні туристичні ресурси можуть знаходитися в режимі обмеженого доступу до них, з урахуванням допустимого антропогенного навантаження і пропускної спроможності відповідних об'єктів, що витікає з неї. До таких об'єктів відноситься, наприклад, Купальні інків, розташовані в горах Андах, доступ до яких обмежений через те, що вони невеликі за розміром, і являють собою басейн 4 метри завширшки і 4 завдовжки.

Багатогранна роль туризму в житті сучасного суспільства (економічна ефективність галузі, що особливо росте) висунула в число головних завдань наукового дослідження рекреаційних ресурсів розробку методики їх всебічної (у тому числі й економічної) оцінки.

Вибір на користь розвитку рекреаційного господарства переважний в тому випадку, якщо інші форми господарського використання даної території мають менший економічний ефект, або ж розвиток інших форм на даній території неможливий через непомірних або тривалих термінів повернення капіталовкладень, або розвиток туризму (як головній галузі народного господарства на цій території) не відповідає стратегічним завданням розвитку регіону. При ситуації, коли шанси декількох галузей рівні, переваги часто визначаються на основі унікальності і атрактивності даної території, показаної в системі «витрати випуск» з урахуванням соціального замовлення суспільства. Проте це всього лише теорія. У практичному житті найчастіше вибір галузі-домінанти диктується потребами суспільства на відповідному етапі соціально-економічного розвитку і виходить з тих переваг тієї або іншої галузі, яка забезпечить найбільш швидке вирішення виникаючих соціально-економічних