Туристичні ресурси Швейцарії

 

Вступ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСТІДЖЕННЯ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ ШВЕЙЦАРІЇІ

1.1. Сутність поняття туристичні ресурси

1.2. Класифікація туристичних ресурсів

1.3. Види та структура туристичних ресурсів

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ ШВЕЙЦАРІЇ 

2.1. Загальна характеристика Швейцарії

2.2. Природні ресурси Швейцарії

2.3. Основні історико – культурні пам'ятки районів і міст Швейцарії

2.4. Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО у Швейцарії 

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ ШВЕЙЦАРІЇ

3.1. Перспективи розвитку туризму в Швейцарії

3.2. Проблемні аспекти розвитку туризму в Швейцарії

Висновки 

Список використаних джерел 

 

 

Актуальність теми дослідження обумовлена підвищенням інтересу до однієї з найрозвиненіших країн світу – Швейцарії.

Метою мого дослідження було дослідити рекреаційні ресурси країни, визначити туристичний потенціал, туристичну привабливість, обробити інформацію та проаналізувати найпривабливіші курорти країни.

Швейцарія на туристичному ринку є дуже перспективною країною, адже вона лежить в самому серці Альп, на її території знаходяться 10 найбільших гір Західної Європи. У Швейцарії знаходиться найбільший льодовик в Європі, з льодовиків швейцарських гір беруть початок також великі річки, як Рейн і Рона.

Розвиток туристичного бізнесу у умовах ринку вимагає чіткого ставлення до наявності рекреаційних ресурсів на певній території. Існує безліч брошур, рекламних проспектів, газетних і журнальних статей містять інформацію про рекреаційні можливості Швейцарії. Разом про те, низку характерних рис сучасної Швейцарії написано мало. Весь існуючий матеріал потребує інтеграції і суворої класифікації. Тож у своїй курсовій роботі спробувала як систематизувати знання про туристично-рекреаційі області та курорти Швейцарії, так і проаналізувати їх.

Успіх Швейцарії як країни туризму визначається наявністю високоякісних 4-х і 5-зіркових готелів, що пропонують для відпочиваючого літом: майданчики для гри в гольф, катання на човнах, віндсерфінг, можливості для верхової їзди; взимку: безліч гірськолижних трас різної міри складності, підйомники, траси для бігових лиж, санні траси, а також школи для початкуючих гірськолижників і любителів монолиж; протягом усього року: різні пішохідні маршрути, сходження на вершини гір у супроводі досвідчених інструкторів, закриті зали з штучним льодом для фігурного катання, а також криті корти для тенісу і сквоша, манежі для верхової їзди, стрибки з парашутами і парапантами, катання на повітряних кулях і багато чого іншого. Орієнтація в пропозиції йде на відповідний сегмент туристичного ринку і відповідності пропозиції ціні. Швейцарія орієнтується на клієнтуру, яка готова платити високу ціну за високоякісний продукт.

 

 

 

Туристичні ресурси – сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста.

Турист (мандрíвник) – особа, яка здійснює подорож по території країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін. [19]

Туристична діяльність, як головна форма рекреації, належить до видів суспільної практики з яскраво вираженою ресурсною орієнтацією. Морські узбережжя із комфортними погодно-кліматичними умовами, гірські та приозерні ландшафти, мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, пам'ятки історії та культури стали тим підґрунтям, на якому здавна базується активний відпочинок людини і сформувалася потужна галузь нематеріального виробництва – індустрія туризму.

Вивченням проблем розвитку індустрії туризму займається ряд наукових галузей і навчальних дисциплін: географія, економіка, історія, соціологія, психологія тощо. Серед них чільне місце займають «Туристичні ресурси світу» – синтетична навчальна дисципліна географічного циклу, яка використовує інформацію із різних галузей знань і поєднує елементи географії й історії туризму, ресурсознавства, країнознавства, культурології, геополітики, фізичної та суспільної географії тощо. [8]

Туристичні ресурси мають такі основні властивості:

- привабливість;

- кліматичні умови;

- доступність;

- ступінь дослідженості;

- екскурсійна значущість;

- пейзажні и екологічні характеристики;

- соціально-демографічні характеристики;

- потенційний запас;

- спосіб використання та ін.

Ці ресурси застосовують з оздоровчою, туристичною, спортивною та пізнавальною метою.

 

 

Ефективність туристичної діяльності значною мірою залежить від адекватної оцінки всього комплексу туристичних ресурсів. Але перш ніж розпочати оцінювання, туристичні ресурси треба поділити на складові, тобто класифікувати. У науковій літературі пропонується декілька підходів до класифікації туристичних ресурсів. Найбільшого поширення набула класифікація польського економіста М. Труаси (1963 р.).

В основу класифікації М. Труаси покладено поділ туристичних ресурсів на створені й не створені працею людини. Він виокремлює такі три групи туристичних ресурсів:

1. Природні туристичні ресурси, що визначаються як «потенційний туристичний капітал», до них належать клімат, повітря, пейзаж, моря, озера, ріки, гори, ліси тощо. Ці туристичні ресурси можна визначити як природно-кліматичні. Особливістю природних ресурсів є те, що вони не відновлюються в міру споживання чи відновлюються десятиліттями або навіть сторіччями, як, наприклад, ліси.

2. Туристичні ресурси, створені працею людини, тобто архітектурні споруди, пам'ятники, твори мистецтва тощо. Це об'єкти показу чи екскурсій.

3. Додаткові