Туризм як соціально-економічний феномен

Високу історичну, наукову і рекреаційну цінність має парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва «Хомутецький». В даний час в парку зростає понад 20 видів і форм дерев і чагарників. Основа парку – природна діброва, в якій переважають трьохсотрічні дуби і липи. Цікавою ботанічною пам'яткою є дуб черешчатий – дуб-трійця, який був посаджений Муравйовим-Апостолом на честь своїх загиблих синів-декабристів. Зустрічаються в парку також граб і береза, береза, сосна, сосна, тополя. Серед чагарників зростають види глоду, шипшини, ліщина звичайна. Є багато і так званих «лісових бур'янів»: гравілат міський, кропива дводомна, чистотіл лісовий, підмаренник чіпкий, кінський часник. Дуже висока історико-культурна цінність парку, яка набагато перевищує його ботанічне значення. Тут зберігається історія садиби і діяльності декабристів. В одному з приміщень палацу, розташованого на території парку, міститься присвячена декабристам частина експозиції Хомутецького історичного музею.

Отже, дослідивши значний масив інформації, автор дійшов висновку, що Полтавська область багата на природні та рекреаційні туристичні ресурси, що є умовою для задоволення оздоровчо-спортивних і пізнавальних потреб людини.  

2.2. Історико-культурні туристичні ресурси краю

Історико-культурні ресурси туризму – це, передусім, археологічні, історичні, архітектурні пам’ятки, музеї, театри, етнографічні особливості території, центри прикладного мистецтва та ремесел, фестивалі, вистави тощо.

Полтавська область надзвичайно багата на історико-культурний потенціал. Загалом під охороною Полтавської області перебуває 811 об’єктів у тому числі: 601- пам’ятка історії (8 з них національного значення); 37 - об’єктів монументального мистецтва (5 з них національного значення); 67 - об’єктів архітектури (61 - національного значення); 43 - об’єктів історії та архітектури; 58 - об’єктів археології (10 - національного значення); 6 - об’єктів історії та археології. [додаток Д].

Найзначніші туристичні об'єкти: пам'ятка архітектури Мгарський монастир XVII-XIX ст., скіфське городище VI-III ст. до н. е. у с. Більськ, Троїцька та Миколаївська церкви, дзвіниця та тріумфальна арка в смт Диканька, пам'ятки архітектури й музеї - краєзнавчий, художній, літературно-меморіальні музеї Панаса Мирного та В.Г. Короленка, музей-садиба І.П. Котляревського у м. Полтаві, музей М.В. Гоголя у с Великі Сорочинці та заповідник-музей М.В. Гоголя у с. Гоголеве (Василівка), історико-культурний заповідник "Поле Полтавської битви". 

Багату історію краю дбайливо збережено для нащадків. В області велика кількість музеїв - державних і громадських. Загальна чисельність експонатів усіх категорій музеїв становить близько 700 тис. одиниць збереження; 24 пам'ятки архітектури загальнодержавного значення; близько 50 пам'яток археології скіфсько-сарматського часу (VІІ - ІІІ ст. до н.е.), понад 70 пам'яток черняхівської (ІІ - ІV ст.) і роменської культур (VІІІ - Х ст.).

У 26 державних музеях зберігається понад 380 тис. пам’яток Музейного фонду України. В області працюють 242 музеї на громадських засадах, в яких нараховується 250 тис. експонатів.

Поряд з цими великими культурними надбаннями під охороною держави знаходяться визначні археологічні, архітектурні та історичні пам'ятки, з яких складається культурна спадщина народу. На сьогодні їх налічується понад 4 тис.

Найстарішим в області є Полтавський краєзнавчий музей. Понад сто років тому (1891р.) при Полтавській губернській земській управі розпочалась 37 організація музею, основу якого складала колекція ґрунтів і гербарій, зібраний експедицією відомого вченого - ґрунтознавця В.В. Докучаєва.  

Далеко за межами України відомо про Полтавський художній музей, у фондах якого зібрано полотна як вітчизняних, так і зарубіжних видатних майстрів пензля. Почав діяти він з 1920 р. як відділ краєзнавчого музею і до 1940 р. носив назву Картинної галереї. Із 1940 р. одержав статус самостійного музею. На сьогодні він має більш як дев’ять тисяч творів мистецтва. Основою музейного зібрання стали твори видатного художника-передвижника М.О. Ярошенка, які, згідно із заповітом його дружини, були передані рідному місту. Поповнився музей і за рахунок картин та інших творів мистецтва з колишніх поміщицьких садиб.

На Полтавщині протягом віків формувалося своєрідне народне мистецтво в таких його різновидах, як гончарство, художня вишивка, художня обробка дерева, ткацтво і килимарство, декоративний розпис, плетіння з рогози тощо. В області велика кількість музеїв - державних і громадських. Загальна кількість експонатів усіх категорій музеїв становить близько 700 тис. одиниць збереження; 24 пам'ятки архітектури загальнодержавного значення; близько 50 пам'яток археології скіфсько-сарматського часу (VІІ - ІІІ ст. до н.е.), понад 70 пам'яток черняхівської (ІІ - ІV ст.) і роменської культур (VІІІ - Х ст.).

Державний музей-заповідник українського гончарства в Опішні (додаток 5) і єдиний в Україні спеціалізований етномистецький науково-дослідний, культурно-освітній і навчально-виховний заклад, який постає всеукраїнським центром дослідження, збереження і популяризації гончарської спадщини України. Діяльність музею-заповідника спрямована на відродження, утвердження й плідний розвиток історичних надбань опішнянського гончарства, організацію навчання і практичної роботи талановитої художньої молоді,