Удосконалення правового статусу органів виконавчої влади

Актуальність теми дослідження. Трансформаційні процеси, які відбуваються в Україні, а також аналіз результатів демократичних перетворень крізь призму впливу сучасних світових тенденцій свідчать про необхідність запровадження більш ефективного та результативного державного управління, зокрема шляхом реформування адміністративної системи. Найактуальнішою науковою проблемою українського державотворення, що потребує системного аналізу та невідкладного вирішення, є якісне поліпшення організації та функціонування виконавчої влади.

Загальновизнаною є думка, що саме органи виконавчої влади реалізують найважливіші функції держави. З огляду на це теоретичне обґрунтування оптимізації функцій управління - ключового чинника ефективного функціонування органів виконавчої влади - набуває особливого значення як із теоретичної, так і з практичної точок зору.

Підвищення ефективності та результативності функціонування системи державного управління, уточнення закономірностей розвитку суспільних процесів, а також вирішення проблем реформування систем (інститутів), що забезпечують належний рівень її життєдіяльності, є важливим чинником забезпечення національної безпеки. Саме тому останніми десятиліттями в різних країнах особлива увага приділяється дослідженням, спрямованим на пошук нових моделей систем державного управління в контексті сучасних процесів глобалізації, врахування специфічних культурно-історичних, суспільно-політичних й економічних особливостей національного розвитку. При цьому забезпечення відповідності системи державного управління демократичним стандартам, здатності задовольняти потреби громадян є однією з передумов подальшого її вдосконалення.

Стан дослідження проблеми. Як вітчизняний, так і зарубіжний досвід свідчать, що реформування державного управління має бути органічно вбудованим у процеси суспільних перетворень, спрямованих на прогресивний розвиток сус-пільства. Успіхи країн Центрально-Східної Європи в проведенні адміністративних реформ були значною мірою обумовлені чітким розумінням реформ не як самодостатнього процесу, а як забезпечувальної діяльності зі створення адміністративної системи, що спроможна здійснити весь комплекс необхідних суспільних перетворень для досягнення стратегічної мети - вступу до ЄС.

Зокрема, автори монографії «Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи» Н. Р. Нижник та Н. Т. Гончарук [18] на основі досвіду перших років незалежності України зробили висновок про те, що немож-ливо кардинально реформувати економіку без суттєвих змін у політичній сфері, в першу чергу у сфері державного управління. Разом з тим В. М. Скрипнюк [28] вказуэ, що цілі, масштаб і послідовність кроків проведення адміністративної реформи повинні визначатися кінцевими завданнями і заходами економічної, політичної та соціальної реформ.

Т.М. Кравцова [22] у монографії «Виконавча влада і проблеми регуляторної політики в Україні» зазначає, що нерозробленість зазначеної наукової проблеми значною мірою стримує проведення функціональної та структурної реформ системи виконавчої влади, позбавляє політико-управлінську діяльність необхідної організуючої спрямованості та ефективності.

Автор монографії «Адміністративне право України в сучасних умовах» В.В. Галунька [19] констатує, що однією з причин затримки реформи публіч-ної адміністрації є недостатня опрацьованість окремих проблем, перманентний пошук оптимальної моделі організації системи державного управління.

Необхідність ефективного вирішення завдань, що стоять перед виконавчою гілкою влади на сучасному етапі державного будівництва України, свідчить про своєчасність звернення до проблеми наукового дослідження функцій органів виконавчої влади та пошуку шляхів їх оптимізації. Для з’ясування причин, чому окремі існуючі структури виконавчої влади неадекватно наділені управлін-ськими функціями, а також для теоретичного осмислення шляхів їх оптимізації необхідно дослідити організаційний потенціал функціонального навантаження виконавчої гілки влади та її окремих органів. Функціональний аспект проблеми є дуже важливим, оскільки в ньому зосереджено найбільше потенційних можливостей оптимізації виконавчої влади.