Удосконалення відносин власності в Україні

Економічна історія XX ст. свідчить про те, що практично всі країни більшою чи меншою мірою, за допомогою конкретного обгрунтування використовували реформування відносин власності для розв’язання складних проблем суспільного життя. Навіть приватизаційні процеси, які обмежують економічні функції держави, мали місце і в країнах, що визнані лідерами капіталізму, і в країнах периферійного капіталізму, і в колишніх соціалістичних країнах.

Новітня економічна історія України не є в цьому сенсі виключенням. Зміна форм власності в Україні відбувалася революційними темпами в умовах, коли держава фактично самоусунулася від управління процесом трансформаційних перетворень форм власності. У результаті чого приватизація перетворилася в механізм збагачення тих, хто стояв у керма керівництва промисловими підприємствами і тих, хто мав необхідні фінансові засоби для їхнього придбання. Політика трансформації відносин власності шляхом різкого тотального обмеження ролі держави в наданні послуг, фінансовій підтримці підприємств за умови нерозвиненості ринкових регулюючих механізмів призвела до різкого обвалу економіки України на початку 90-х років минулого сторіччя і викликала її структурні перекоси, що стримує розвиток України на сучасному етапі. 

Трансформація власності у державі - складний процес, який торкається всіх сторін суспільного життя. Над розв’язанням цієї проблеми працюють вчені, спеціалісти наукових і державних установ. Серед них О.О. Беляєв,       В.Д. Базилевич, А.Г. Прохоренко, В.Я. Бобров та інші.

Актуальність питання перебудови відносин власності в Україні пов’язана з тим, що економіка наприкінці 70-х і на початку 80-х минулого століття практично повністю вичерпала свій потенціал екстенсивного розвитку і перейшла в стадію депресії. Політика державної власності протягом десятиліть гальмувала ініціативу та підприємницький потенціал нації, спричинила виникнення й поглиблення негативних тенденцій у розвитку економіки, відставання в економічному розвитку.