Українська естрада на початку ХХІ ст.

 

ІІ. Дослідники вітчизняної естради

ІІІ. Естрадне вокальне мистецтво на сучасному етапі

3.1. Рівні майстерності володіння естрадним вокалом

3.2. Поєднання різних стилів

IV. Полістилістика у творчості сучасних вітчизняних виконавців

V. Скетова імпровізаційна манера співу

5.1. Засновники скет-імпровізації

5.2. Скет в рок-музиці

VI. Стиль «World Music»

VII. Телевізійні проекти

VІІІ. Висновки 

 

 

У цій роботі я розглянула різноманіття жанрів та стилістичних напрямів, що застосовуються у вітчизняному естрадному вокальному мистецтві на сучасному етапі. У музичній культурі України артисти естради використовують багатий спектр виражальних засобів, за допомогою яких утілюються певна потрібна стилістика чи комплекс з різних стилістичних напрямів, що нині є особливо популярним явищем у масової аудиторії. Проаналізовала, які стилістичні напрями найпоширеніші у творчості українських артистів. На прикладі найвідоміших вітчизняних естрадних артистів доводиться, що поєднання різних стилістик характерне для сьогодення. Підкреслила, що полістилістика притаманна творчості багатьох вітчизняних естрадних артистів, адже сучасність потребує від виконавців яскравого та неординарного продукту, який формується за допомогою цікавих комбінацій із відомих стилів.

Постановка проблеми. У сучасному світі найпопулярнішим видом мистецтва для масової аудиторії є естрада. Її мова та засоби виразності найзрозуміліші широкому колу слухачів. Але оскільки сучасний вітчизняний глядач за допомогою засобів масової інформації, інтернету досить обізнаний з музичним світовим надбанням, то й на українську музику сьогодення покладаються великі сподівання, що наші артисти здатні створювати власний якісний цікавий продукт, який буде не гіршим іноземного. Тому актуальним питанням нині є вивчення стилів та їх комбінацій у творчості саме українських виконавців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Оскільки вітчизняна естрадна музика нині перебуває на етапі бурхливого розвитку, вона потребує постійного вивчення науковців. Отже, завдяки активному функціонуванню української естради на початку XXI ст. частішими стали і звернення дослідників до вивчення саме вітчизняної естради. Розглянемо праці науковців детальніше.

 

 

Так, ще на початку 2000 рр. дослідник О. В. Сапожнік здійснив історичний екскурс з популярної естрадної української музики [6; 7]; у 2007 р. захистила дисертацію В. М. Тормахова, яку присвятила взаємопроникненню та синтезу української естрадної музики та фольклору [9]; у 2008 р. Н. В. Дрожжина вивчала вокальне виконавство в системі музичного мистецтва естради [3]; у 2010 р. О. Г. Шевченко досліджувала основи та проблематику української популярної музики 1920–1990 рр. [10] ; у 2011 р. О. О. Грачова вивчала тенденції розвитку українського естрадного виконавства другої половини XX ст. [2]; у 2014 р. вийшла друком стаття В. М. Тормахової, у якій автор розглянула характерні ознаки української поп-музики кінця ХХ — початку ХХІ ст. [8]; у 2016 р. опублікована наукова стаття А. М. Бойко (вивчено творчість співачки Джамали) [1]; у 2017 р. захистили дисертаційні дослідження харківські вчені І. Ю. Яркіна (розглянуто вокально-інструментальний ансамбль у стилі funk) [11]; Т. М. Рябуха (проаналізовано інтонаційні складові української пісенної естради) [5].

Розглянувши вищезазначені праці, підкреслимо, що науковці вивчають переважно певні окремі аспекти естрадної музики України. Усі перелічені публікації важливі для наукового осмислення сучасного естрадного простору України, але виникла нагальна необхідність проаналізувати саме

стилістичну складову у творчості відомих українських артистів сучасного періоду.

 

 

Я хочу дослідити вітчизняне естрадне вокальне мистецтво на саме сучасному етапі. Питання поєднання музичних естрадних жанрів, стилів та їх напрямів останнім часом набуло актуальності в музичному просторі України, оскільки світова музика постійно демонструє оригінальні приклади таких цікавих стильових симбіозів. Отже, необхідно проаналізувати проблематику використання полістилістики у творчості вітчизняних артистів, оскільки це явище характерне для музичної культури початку XXI ст. і є важливим для української культури загалом.

 

 

Виклад основного матеріалу дослідження. Майстерність володіння естрадним вокалом можна умовно поділити на декілька рівнів за складністю: 

• легкий — може виконати будь-яка пересічна людина зі слухом (достатньо примітивні хіти без великого голосового діапазону); 
• середній — інтерпретація композицій з діапазоном 1,5 октави, не надто технічною мелодикою;      
• складний — володіння діапазоном не менше 2-х октав і певною стильовою вокальною манерою на високому рівні (джазовою, роковою, фольк-роковою чи будь-якою іншою); 
• віртуозний — коли при великому діапазоні голосу артист технічно виконує композиції не лише в одному, а вбагатьох стилістичних напрямах чи стильових манерах. 

 

 

Розглянемо творчість переважно вітчизняних артистів, котрі належать саме до 4 рівня, адже їх творчість насичена полістилістикою й вони є багатогранними у своїй професійній майстерності.

Дослідниця О. Г. Шевченко, вивчаючи популярну українську музику, відзначала, що вона має класифікацію жанрову й стильову. Серед основних жанрів вона назвала джаз, поп-музику, рок-музику, традиційну естрадну пісню та авторську (бардівську) й особливо підкреслила вплив фольклору на популярну вітчизняну музику [10, с. 8]. Звісно, кожен з вищеозначених жанрів має немало стильових напрямів та комбінацій.

Отже, естрадний вокал має широкий діапазон виражальних засобів, притаманний різним жанрам естрадної музики, а тим більше багатьом стильовим напрямам. Розглянемо їх детальніше на прикладі сучасних вітчизняних виконавців.