Управління охороною і безпекою праці персоналу

 

1. Поняття умов, охорони та безпеки праці. Класифікація умов праці

2. Державне регулювання охорони та безпеки праці

3. Оцінювання умов праці на виробництві

4. Планування роботи з покращення умов та охорони праці. Навчання з охорони праці

 

 

Людина значну частину свого життя витрачає на працю, і тому від охорони праці, рівня її безпеки залежать працездатність і продуктивність праці, якість роботи, стан здоров’я.

Охорона працi – система правових, соціально-економічних, органiзацiйних, технiчних, гiгiєнiчних та лiкувально – профiлактичних заходів та засобiв, спрямованих на забезпечення збереження здоров'я та працездатностi людини в процесi працi.

Безпека праці – стан умов праці, при якому виключено дію на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

ГОСТ 19605-74 «Організація праці. Основні поняття, терміни і визначення» трактує умови праці як «сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі праці».

Гігієнічна класифікація праці визначає умови праці як сукупність факторів трудового й виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.

На формування умов праці впливають фактори, які поділяються на три групи (рис. 1).

 

Рис. 1. Класифікація факторів формування умов праці, елементи умов праці та напрями впливу умов праці на працівника

 

Перша група – соціально-економічні фактори, дія яких обумовлює характер умов праці. Серед них виділяють такі підгрупи:

нормативно-правові (закони, норми, стандарти, а також форми адміністративного та громадського контролю за їхнім виконанням) ;

економічні (матеріальне й економічне стимулювання, моральне заохочення, система пільг та компенсацій за несприятливі умови праці) ;

соціально-психологічні (ставлення працівників до праці, психологічний клімат) ;

суспільно-політичні (форми руху працівників за створення сприятливих умов, винахідництво й раціоналізація).

Друга група – техніко-організаційні фактори. Вони впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільницях, цехах. Серед них виділяють такі підгрупи:

предмети та продукти праці (сировина, матеріали, готові вироби) ;

технологічні процеси;

засоби праці;

організаційні форми виробництва, праці та управління.

Третя група – природні фактори, дія яких не лише обумовлюється особливостями природного середовища, а й висуває додаткові вимоги до устаткування, технології, організації виробництва та праці. Серед них виділяють такі підгрупи:

географічні (кліматичні зони) ;

біологічні (особливості рослинного та тваринного світу в сільському господарстві) ;

геологічні (характер добування корисних копалин).

Система факторів впливає на людину опосередковано через сукупність системи елементів, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях.

Виділяються такі елементи умов праці:

Санітарно-гігієнічні елементи характеризують виробниче середовище, на яке впливають предмети та засоби праці, а також технологічні процеси (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря та ін.). Усі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються встановленням стандартів, санітарних норм і вимог.

Психофізіологічні елементи обумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, нервово-психологічна напруга, монотонність трудового процесу тощо). Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів.

Естетичні елементи сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструктивне рішення робочого місця, освітлення, функціональна музика тощо). Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертного оцінювання.

Соціально-психологічні елементи характеризують взаємовідносини в трудовому колективі, створюючи відповідний психологічний настрій працюючих (соціальний клімат). Вони не мають одиниць виміру, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у вигляді усного опитування, анкетування сприяють їхньому об’єктивному оцінюванню.

Технічні елементи визначаються рівнем механізації праці.

Забезпечення необхідних умов трудової діяльності здійснюється за трьома напрямами;

формування сприятливих умов праці, збагачення її змісту;

поліпшення умов праці у зв’язку з наявністю несприятливих факторів чи зростаючими потребами суспільства, а за неможливості поліпшення умов праці – підтримання їх на досягнутому рівні;

захист працівників від наявних та можливих небезпек та виробничої шкідливості, тобто охорона праці.

Найефективнішими є заходи, спрямовані на формування сприятливих умов на нових підприємствах або в порядку реконструкції на діючих. Для більшості підприємств характерним є планомірне поліпшення умов праці та захист працівників від небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

Умови праці на виробництві диференціюються залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища в порівнянні із санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативними, а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров’я людей.

Згідно з гігієнічною класифікацією праці умови праці поділяються на 4 класи:

1-й клас – оптимальні умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

2-й клас – допустимі умови – характеризуються такими рівнями факторів виробничого й трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їхнє потомство в найближчий та віддалений періоди.

3-й клас – шкідливі умови – характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні