ПЛАН
- Загальні положення щодо управління правами інтелектуальної власності
- Колективне управління майновими правами інтелектуальної власності за типовим законом про авторські права
- Управління майновими правами суб'єктів промислової власності
- Представницька діяльність щодо управління правами інтелектуальної власності
Управління охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності є одним з найважливіших напрямів публічного управління, оскільки від результатів його здійснення залежать: рівень забезпечення прав фізичних та юридичних осіб, які мають у своєму користуванні, володінні або розпорядженні об’єкти інтелектуальної власності; рівень економічного зростання держави; престиж нашої країни у світі.
Відповідно до чинного законодавства України про інтелектуальну власність кожний власник має право користуватися і розпоряджатися належним йому об'єктом інтелектуальної власності на свій розсуд. Кожний власник може використовувати належний йому об'єкт будь-яким способом, аби він не порушував чинного законодавства. Власник об'єкта може його продати, обміняти, подарувати та вчиняти будь-які інші цивільно-правові угоди у межах закону.
Сучасний ринок інтелектуальної власності багатогранний і досить складний. Будь-які цивільно-правові операції з об'єктом інтелектуальної власності тривалі, дорогі і копіткі. Сам автор далеко не завжди може передбачити наслідки тієї чи іншої угоди, у момент підписання якої йому обіцяли немалі вигоди. Ліцензійні договори досить складні за своїм змістом і автор об'єкта промислової власності не завжди може знати про ті чи інші елементи, нюанси, які необхідно включити до договору.
Сьогоднішній стан справ щодо проведення роз’яснювальної роботи у сфері, що аналізується, свідчить про те, що цією проблемою переважно займаються державні інспектори з питань інтелектуальної власності, проводячи семінари, наради та виступи у ЗМІ, присвячені роз’ясненню широкому загалу населення окремих положень чинного законодавства. Однак, у зв’язку з невеликим штатом державних інспекторів з питань інтелектуальної власності вони не можуть охопити своєю профілактичною роботою усю територію нашої країни, а відтак і результативність залишається не дуже високою.
- Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993 № 3792-XII зі змінами і доповненнями 06.01.2004 // ВВР. – 2004. - № 13.
- Дзера О.В., Кузнєцова Н.С., Луць В.В. та iн. Зобов'язальне право: теорiя i практика. - К.: Юрiнком Iнтер, 1998. - 912 с.
- Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності: Навчальний посібник. - Хмельницький: ТУП, 2003. - 135 с.
- Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 512 с.
- Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук. практ. вид./ За заг. ред. О.Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 640 с.
- Мікульонок І.О. Основи інтелектуальної власності. - К.: Ліра, 2005. - 232 с.