Упровадження дистанційного навчання в початковій школі

 

 

У сучасних умовах особливо актуальною є проблема доступності освітніх послуг. Крім цього, існує й проблема постійного поповнення знань безпосередньо в процесі навчання і протягом всього життя. Наука розвивається настільки динамічно, що за час навчання сучасного учня кількість знань у світі практично подвоюється, а навчальні програми, хоча й оновлюються кожні два-три роки, однаково приречені на відставання. Тому, перед сучасним вчителем стоять нові завдання, основними з яких є:

Гнучко орієнтуватися в мінливих життєвих ситуаціях, самостійно здобуваючи необхідні знання та використовуючи їх на практиці;

Самостійно критично мислити, уміти бачити в реальній діяльності проблеми й шукати шляхи їх раціонального рішення, використовуючи сучасні інформаційні технології;

Грамотно працювати з інформацією;

Бути комунікабельним, контактним у різноманітних соціальних групах, уміти працювати в колективі;

Самостійно працювати над розвитком своєї моральності, інтелекту, культурного рівня.

Наразі забезпечити виконання цих вимог тільки за допомогою стаціонарної форми навчання не в змозі освітні системи найрозвиненіших країн. Ось чому таке велике значення приділяється розвитку технологій і методів, при допомозі яких навчальні заклади зможуть запропонувати доступ до якісної освіти якомога більшій кількості учнів. Виходом із ситуації, що склалася, є інформаційні й телекомунікаційні технології, результатом яких є дистанційна освіта.

Саме тому, у 2010 році у Володимирецькому районному колегіумі було ухвалене рішення про розгортання власної програми дистанційного навчання. Проаналізувавши існуючі системи і особливості підготовки для них дистанційних курсів, було вирішено орієнтуватися на власні розробки, які б давали можливість розділити цю роботу на дві складових, що виконувались би двома виконавцями. Розробник дистанційного курсу – найкваліфікованіший викладач (вчитель інформатики) готує матеріали в чітко обумовленому структурованому вигляді так, як це зручно для подальшої обробки, і переводить цей матеріал у форму, яка вбудовується у програмну платформу системи дистанційного навчання.

Існують певні вимоги до програмного засобу дистанційного навчання:

Простота освоєння і експлуатації.

Можливість створення розподіленої системи дистанційного навчання, яка об'єднує кілька подібних систем дистанційного навчання в єдине освітнє середовище.

Простота інтеграції з іншими інформаційними системами.

Можливість користувачам системи дописувати нові модулі.

Невисокі вимоги, пропоновані до ресурсів сервера системи дистанційного навчання, клієнтським комп'ютерам і до пропускної здатності мережі.

Розвинені засоби контролю процесу навчання.

Можливість підключати до системи електронні курси, розроблені різними програмними засобами й у будь-яких форматах.

Масштабування.

Відсутність ліцензій на клієнтські місця, що дозволяє навчати необмежену кількість слухачів за необмежений період часу.

Технічне забезпечення дистанційного навчання. Для організації системи дистанційного навчання навчальному закладу необхідно мати комп'ютерну техніку, об'єднану мережу, яка через сервер підключається до мережі Інтернет. Для впровадження дистанційного навчання в початковій школі було проведено семінари-практикуми, на яких вчителі удосконалювали свої навики роботи на комп’ютері, вчились розміщувати інформацію на своїх сторінках, створювати теки, файли.

У початковій школі дистанційне навчання проходить у контексті вчитель – учень – батьки – вчитель. У 1-му класі таке навчання доцільно використовувати, насамперед, для спілкування з батьками (всім відомо, що першокласники не ведуть щоденники). На сторінці вчителя батьки мають змогу познайомитися з порадами для успішної адаптації першокласників, рекомендаціями щодо виховання дітей, поради психолога, просто довідатися нову інформацію. Також, доцільним є використання такої технології навчання при карантині, відсутності дитини на уроці, поясненні важких для засвоєння учнями тем. Та, особливо, для тих, хто за станом здоров’я навчається індивідуально, а дистанційне навчання для них дає змогу якісно задовольнити власні потреби у здобутті освіти. На сторінках матеріал розміщений за тижнями та попредметно. Навчальний матеріал, який підлягає впровадженню в інформаційне середовище, повинен бути підготовленим заздалегідь. Він може бути представлений у файлах, розроблених у сторонніх програмних додатках.

Головним складником дистанційного курсу є дистанційний або електронний урок. Це колективна форма навчання, якій властиві постійний склад учнів, певні рамки занять, жорстка регламентація учбової роботи над одним і тим же для всіх учбовим матеріалом. За структурою та змістом він повністю відповідає традиційному урокові і залежить від вибору вчителя. Такий урок проводиться в певних часових рамках, при яких вчитель керує індивідуальною і груповою діяльністю учнів з метою засвоєння учнем основ вивченого матеріалу, виховання і розвитку творчих здібностей.

На відміну від звичайного уроку, в дистанційному, крім вчителя і учня, є локальний координатор.

Дистанційний вчитель – автор уроку. Він проводить більшу підготовку по створенню учбового ресурсу, який є основою всього заняття.

Освітній ресурс містить:

методично грамотно структурований учбовий матеріал з ілюстраціями;

завдання для перевірки засвоєння матеріалу з можливістю самоконтролю;

можливість вибору індивідуальної траєкторії навчального завдання творчого характеру;

засоби зв’язку з вчителем (електронна пошта, форум, чат), які забезпечують можливість задати запитання для вчителя.

Файли уроку, крім аудіо- чи відеоматеріалів, містять текстову інформацію для батьків (учні першого класу ще не на достатньому рівні оволоділи навичками читання і письма) – свого роду, методичні вказівки для опрацювання матеріалу.

Дистанційний урок містить слайди з матеріалом для актуалізації знань учнів, для вивчення нового матеріалу, для закріплення вивченого. До уроку додано сторінку з тестовим матеріалом, яку учень опрацьовує і здійснює самоперевірку за поданими відповідями. У свою чергу, вчитель має змогу побачити результат у прихованому файлі уроку, а батьки – переконатися, наскільки якісно їх дитина оволоділа матеріалом. Поряд з цим, учитель має змогу, зустрівшись з тим чи іншим учнем, вносити корективи – надавати індивідуальні консультації, дати завдання для перевірки і т. д.

Дистанційне навчання має надзвичайно великі переваги над аудиторним навчанням, сприяє поширенню ринку освітніх послуг, формує глобальний, принципово новий освітній простір, знижує поріг доступності до якісних знань, зменшує розрив у якості елітної та масової освіти, посилює творчу складову слухачів курсів, що супроводжується зміною світогляду особистості.

 

 

Бугайлов О. В., Головко М. В., Коваль В. С. Концептуальні положення щодо розробки педагогічних програмних засобів з фізики / О. В. Бугайлов, М. В. Головко, В. С. Коваль // Комп’ютер у школі та сімї. – 2004. -№8. – С. 13-14.

Гуржій А. М. Жук О. Ю., Волинський В. П. Засоби навчання: навчальний посібник / А. М. Гуржій, О. Ю. Жук, В. П. Волинський. – К. : ІЗМН, 1997.

Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи / Н. В. Вовковінська, Ю. О. Дорошенко, Л. М. Забродська, Л. М. Калініна, В. С. Коваль [та ін. ] / за ред. В. М. Мадзігона, Ю. О. Дорошенка. – К. : Педагогічна думка, 2003. – 272 с.

Пометун О. І. [та інші]. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук. -метод. посіб. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко / за ред. О. І. Пометун. – К. : Видавництво А. С. К., 2003. – 192с.

Селевко Г. К. Проектуємо комп’ютерний урок / Г. К. Селевко // Відкритий урок. – 2006. – № 3-4. – С. 19-25.

Степанов О. М., Фіцула М. М. Основи психології та педагогіки: посібник / О. М. Степанов, М. М. Фіцула. – К. : Академвидав, 2003. – 504с.