Уява, темперамент, мислення

Індивідуальні особливості особистості, її потреби, інтереси, знання, уміння, зміст основної діяльності позначаються на уяві, надаючи їй індивідуальної своєрідності. Вона виявляється в різній широті та змістовності уяви, перевазі певних видів уявлень, їх силі, яскравості, різній дієвості. Чим багатший досвід людини, чим ширше у неї коло потреб, інтересів, знань, тим ширша та багатша за своїм змістом уява, і навпаки. У зв'язку з цим говорять про широку і вузьку, багату і бідну фантазію людей. Це особливо яскраво можна побачити, якщо застосувати при дослідженні тест Роршаха.

Залежно від основного напряму діяльності людини її уява найбільше виділяється в якійсь певній галузі: у конструктивній, художній чи літературній творчості, у практичній діяльності тощо.

Індивідуальні особливості уяви виражаються також і в перевазі у різних людей тих чи інших уявлень (зорових, слухових та ін.). Наприклад, в уяві художника переважають зорові образи форм і кольорів, в уяві конструктора – зорові образи, що виражають геометричні та конструктивні відношення. Індивідуальні відмінності виявляються і в тому, що уява одних людей є більш різноманітною за змістом, а в інших – односторонньою.

Люди відрізняються за швидкістю, легкістю перетворення наявних вражень у нові образи. Одні бувають скуті ситуацією, інші – легко перетворюють враження, одержані в дійсності. Сила, яскравість, динамічність образів уяви пов'язана з емоційними рисами людей, в них відображаються особливості нервових процесів. що протікають в головному мозку, а також співвідношення між першою і другою сигнальними системами.

Уява людини не залишається однаковою на протязі всього життя: розвиваючись, вона зазнає істотних змін. Перші прояви уяви виникають у дітей на третьому році життя. В цей період у дитини вже є певний досвід, який дає матеріал для роботи уяви. Особливо яскраво вона проявляється у грі, при якій діти у доступній для них формі оволодівають діяльністю дорослих. Відсутність реальних предметів і можливостей оперування ними не стає перешкодою для гри дітей. На виручку приходить уявлювана ситуація, що нерідко створюється при допомозі слова «ніби».

 

 

Темперамент (лат. temperamentum – належне співвідношення рис від tempero – змішую в належному стані) – характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, психічних процесів і станів, які складають цю діяльність.

Темперамент – якість особистості, що сформувалося в особистому досвіді людини на основі генетичної обумовленості її типу нервової системи і значною мірою визначальє стиль її діяльності. Темперамент відноситься до біологічно обумовлених підструктур особистості. Розрізняють чотири основних типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік.

Темперамент відбиває динамічні аспекти поведінки, переважно вродженого характеру, тому властивості темпераменту найбільш стійкі і постійні у порівнянні з іншими психічним особливостями людини. Найбільш специфічна особливість темпераменту полягає в тому, що різні властивості темпераменту даної людини не випадково сполучаються одна з одною, а закономірно пов'язані між собою, утворюючи визначену організацію, структуру, яка характеризує різні темпераменти.

До властивостей темпераменту відносяться індивідуальні особливості, які регулюють динаміку психічної діяльності в цілому, характеризують особливості динаміки окремих психічних процесів, мають стійкий і постійний характер і зберігаються протягом тривалого відрізку часу, знаходяться в строго закономірному співвідношенні, яке характеризує тип темпераменту і однозначно обумовлені загальним типом нервової системи.

Виділяють ти компоненти темпераменту:

загальна психічна активність індивіда;

руховий або моторний компонент;

емоційність (вразливість, імпульсивність і емоційну лабільність).

Основні компоненти темпераменту утворюють в актах людської поведінки ту своєрідну єдність спонукання, дії і переживання, яка дозволяє говорити про цілісність проявів темпераменту і дає можливість відносно чітко відділити темперамент від інших психічних феноменів особистості – її спрямованості, характеру, здібностей та ін.

На сьгодні наука має у своєму розпорядженні достатню кількість фактів, щоб дати повну психологічну характеристику всіх типів темпераменту за чіткою програмою. Однак для складання психологічної характеристики традиційних типів темпераменту виділяють наступні основні властивості темпераменту:

сензитивність – визначається тим, яка найменша сила зовнішніх впливів необхідна для виникнення психічної реакції людини, і яка швидкість виникнення цієї реакції;

реактивність – характеризується ступенем мимовільності реакцій на зовнішні або внутрішні впливи однакової сили;

активність – свідчить про те, наскільки інтенсивно людина впливає на зовнішній світ і переборює перешкоди в досягненні цілей;

пластичність і ригідність – свідчать, наскільки легко і гнучко пристосовується людина до зовнішніх впливів;

екстраверсія та інтроверсія – визначають, від чого переважно залежать реакції і діяльність людини – від зовнішніх подразнень, які виникають у даний момент (екстраверт), чи від образів, уявлень і думок, пов'язаних з минулим і майбутнім (інтроверт).

З огляду на всі перераховані властивості визначають наступні психологічні характеристики основних класичних типів темпераменту:

Сангвінік. Людина з підвищеною реактивністю, але при