Уявлення дітей про обов’язки як принцип життєдіяльності

Актуальність теми. В сучасних умовах розвитку суспільства, як зазначено у Базовій програмі розвитку дитини «Я у Світі» основним завданням дошкільної освіти є не стільки озброєння дитини системою галузевих знань, скільки підготовка її до життя. Суспільству необхідні життєздатні, самостійні, практично-умілі, творчі люди з розвиненим почуттям відповідальності, гідності, совісті, тому пріоритетом у вихованні найменших громадян нашої країни є ціннісний, морально-соціальний розвиток особистості з перших років її життя.

Обов’язок як принцип життєдіяльності є необхідною умовою існування особистості в суспільстві. Люди зрозуміли це ще у давні часи і поступово суспільство виробило ряд норм і правил, дотримання яких вважають обов’язковим. У свою чергу, це передбачає формування певних рис особистості. Стосовно будь-якого виду діяльності, такою рисою є почуття обов’язку. Досвід попередніх поколінь доводить, що виховати у дітей почуття обов’язку з дитинства набагато легше, ніж у більш зрілому віці.

Найбільш актуальним формування почуття обов’язку стає у старшому дошкільному віці, перед вступом дитини до школи. Перед майбутнім першокласником висувається цілий ряд обов’язків: він повинен виконувати вимоги вчителя, неухильно дотримуватися режиму, підкорятися правилам поведінки. Однак через недостатню довільність і несформованість вольових якостей багато першокласників не можуть підкорити свою поведінку встановленим правилам. Частими є випадки, коли учням важко висидіти цілий урок, і замість того, щоб слухати вчителя, вони починають займатися своїми справами: малювати, гратися. Дитина може покинути клас посеред уроку зі словами: «Мені набридло, я хочу додому». Внаслідок цього з кожним роком вимоги, які пропонуються дошкільним педагогам щодо формування в старших дошкільників відповідальності, зростають. 

Вихователі і батьки нерідко вимагають від дитини старанності і виконання обов’язків, не проявляючи достатньої турботи про формування цих якостей. Завдання педагога повинно полягати в тому, щоб протягом виховання у старшому дошкільному віці навчити її свідомо керувати своєю поведінкою і сформувати у неї необхідні для цієї якості особистості, у тому числі почуття обов’язку. При цьому різні види і методи педагогічного впливу формують цілісну систему організації і розвитку відповідальності, у якій головне місце посідає вплив педагога-дошкільника. 

Стан дослідження проблеми. Питання формування почуття обов’язку і шля-хів педагогічного впливу з метою розвитку цієї якості досить широко висвітлене у фаховій літературі. Проблеми формування вольових якостей дітей досліджувалися Божович Л.М. [5], Ващенко Г. [7], Костюком Г. [9], Дубровіною І.В. [12], Лисіною М.І. [21], Мухіною В. С. [12, 21], Заброцьким М. М. [13] та ін. Дослідженню питання формування почуття обов’язку у дітей дошкільного віку присвячені роботи Бех І.Д. [4], Кононко О.Л. [17], Борисова З.Н. [8], Фасолько Т.С. [ 29] та ін.

Об’єкт дослідження – почуття морального обов’язку як вольова особистісна риса дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження – вплив педагога на формування почуття обов’язку дітей старшого дошкільного віку у повсякденній роботі дитсадка.

Мета роботи – вивчити механізми впливу на формування почуття обов’язку дітей дошкільного і дослідити шляхи її корекції.

Відповідно до об’єкта і предмета дослідження нами було визначено наступні його завдання:

• проаналізувати підходи до поняття обов’язку у дошкільному дитинстві;
• узагальнити дослідження щодо проблеми формування почуття обов’язку у дошкільній педагогіці;
• провести аналіз спрямованості почуття обов’язку дітей дошкільного віку;
• з’ясувати роль батьків у формуванні почуття обов’язку дітей;
• розробити і апробувати методику формування і корекції сприйняття почуття обов’язку старших дошкільників.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених у роботі завдань нами використовувалися методи аналізу фахової наукової та періодичної літератури, методи спостереження, методики В.Г.Нечаєва, Т.О.Маркова та ін.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.