Вчення В. І. Вернадського про ноосферу

Темп розвитку науки і техніки дозволив сучасній людині багато що, про що ще сто років тому ніхто б не подумав. Та що там 100 років? В даний час комп'ютеризація і розвиток робототехніки тільки набирає темп і можна лише здогадуватися про їх можливості через 3-5 років. Сучасна людина дуже сильно розширила свої знання про світ. У цьому сторіччі йому вдалося вийти в космос, «приручити» атом, дізнатися секрети генетики. Розширилися рамки ноосфери. На думку деяких учених межами ноосфери потрібно вважати простір, де людина, використовуючи необхідні предмети, знаряддя, може побувати без якого-небудь ризику для життя. Тобто верхня межа ноосфери значно вище за неї ж у біосфери. Вона розташовується на висоті від 300 км. до декількох тисяч кілометрів, або навколоземного простору, куди людиною виведені орбітальні станції і всілякі супутники.

На думку Вернадського, рамки біосфери розширюються разом з розширенням ноосфери. Учений вже тоді припускав, що людина зможе вийти в космос і вже тоді задав вірогідний розвиток ноосфери.

Тут необхідно зупинитися, щоб прокоментувати яскраве, на мій погляд, порівняння двох сфер. Людина – жива істота і в принципі відноситься до «живої речовини» нашої планети. За визначенням Вернадського жива речовина – це вся рослинність, тваринний світ, тобто все органічне, вся жива природа. Тому людина також відноситься до живої речовини, а отже є одним з представників оболонки життя на нашій планеті – біосфера. Таким чином, де б не знаходилася людина, там за визначенням повинна бути і біосфера.

Проте вихід людини в космос або підкорення полярних льодів відкривають додатковий простір, який скрутний безпосередньо зарахувати до території біосферу, хоча представник життя – людина в цих умовах вже може існувати. В даному випадку відбувається збільшення, розширення меж ноосфери, сфери, де існування життя можливе лише завдяки пристосуванням, які отримані лише завдяки діяльності людини і його розуму. От чому, описуючи межі ноосфери потрібно знати і визначення ноосфери. Від грецького noos – розум. Тому «ноосфера « означає сфера розуму, буквально «мисляча оболонка».

Таким чином, зародження життя на нашій планеті привело до виникнення і розвитку біосфери. В умовах еволюції життя, ускладнення і зміни біосфери з'являється людина – розумна, мисляча істота. Завдяки розуму йому стає підвладно інтенсивна зміна навколишнього світу. І завдяки розуму людини еволюція біосфери перетікає в зародження ноосфери – вищій стадії біосфери.

 

 

Все довге творче життя Володимира Івановича Вернадського було насичене невпинною працею, пошуками, новими і новими злетами його геніальної думки. В результаті діяльності ученого були закладений фундаменти декількох нових наук: геохімії, біогеохімії і радіології. Вчення В. І. Вернадського про біосферу і ноосферу були упроваджені в розділи природних наук, особливо у фізичну географію, геохімію ландшафту, ґрунтознавство та інші.

Незвичайна прозорливість ученого передбачила ту надзвичайну величезну силу, яка ховається в атомній енергії. У книзі «Нариси і мові», опублікованій в 1922 р. Вернадський писав: «Недалеко той час, коли людина отримає в свої руки атомну енергію, таке джерело сили, яке дасть йому можливість будувати своє життя, як він захоче. Це може трапитися найближчими роками, може трапитися через сторіччя. Але ясно, що це повинно бути. Чи зуміє чоловік скористатися цією силою, направити її на добро, а не на самознищення? Чи доріс він до уміння використовувати ту силу, яку неминуче повинна дати йому наука? Учені не повинні закривати ока на можливі наслідки їх наукової роботи, наукового процесу. Вони повинні відчувати себе відповідальним за наслідки їх відкриттів. Вони повинні пов'язати свою роботу з кращою організацією всього людства».

Чи не так, це звучить цілком сучасно, як виступ крупного ученого або громадського діяча на авторитетній міжнародній конференції, присвяченому захисті миру? Адже це було сказано більше 70 років тому, коли навіть фізики не вірили в практичне значення ядерної енергії. І вимовив ці слова зовсім не фізик.

Не менш яскрава геніальність думки Вернадського і його прозорливість позначилася і в підході до інших проблем природознавства, у тому числі і у вченні про ноосферу. Адже у той час ученому потрібно було розкрити суть явища ноосфери, передбачити напрям і тенденції її розвитку, встановити основні проблеми, пов'язані з розвитком науки і техніки, з інтенсифікацією зміни навколишнього Середовища і збільшення сили дії людини на неї.

До своїх перших висновків майбутнього вчення про ноосферу В. І. Вернадський прийшов вивчаючи геологічні процеси нашої планети і підійшовши впритул до періоду початку другої світової війни. Війна поновилася в Європі після більш ніж 20-річної перерви, і до 1944 г тривала в Західній Європі п'ять, а у нас, в Східній Європі, три роки. На Далекому Сході вона почалася раніше – в 1931 г і триває вже 13 років.

У історії людства і біосфери взагалі війна такої потужності, тривалість і сили – небувале явище. До того ж їй передувала тісно з нею зв'язана причинно, але значно менш могутня