Входження Північного Причорномор'я і Правобережжя до складу Російської імперії

На фоні сучасного експансивного потенціалу і впливу Росії актуалізується інтерес широкої громадськості до аналогічних історичних подій, якими багата історія українсько-російських взаємин. Білі й чорні плями української історії поступово наповнюються реальним змістом, розкриваються перед нашим народом, якого тривалий час позбавляли національної історичної пам’яті.

Проблематика постгетьманського періоду, часу входження Правобережної України та Північного Причорномор’я до складу Росії, як і наслідки цього про-цесу для історії України піддавалися фальсифікації. Це набуло особливо пот-ворних форм, коли була свідомо організована злочинна акція імперсько-кому-ністичної системи проти українського народу - видання у 1953 році «Тез до 300-річчя возз’єднання України з Росією, схвалених ЦК КПРС». Їм надавався статус канонічного, нормативного, ідеологічно-партійного документа, що його абсолютно всі мусили беззастережно сприймати і виконувати як закон. 

Актуальність ретроспективного дослідження поневолення Правобережжя і Причорномор’я до Росії протягом періоду 1654 р. - друга половина ХVІІІ ст. полягає у зростаючому впливі на формування національної самосвідомості і патріотизму українців нинішньої незалежної України реалістичного висвітлення історичного минулого українського народу, міждержавних стосунків та політичної діяльності керівників української держави. Досвід ХVІІ-ХVІІІ ст. став життєдайним джерелом для розвитку наступних федералістсько-автономістських концепцій, сприяв формуванню і утвердженню ідеї державної незалежності України.

Російські царі прагнули зосередити усю владу в імперії у своїх руках, а тому не могли прийняти ідеї українського самоврядування. І таке положення речей цілком відповідало принципам і практиці абсолютизму, що з початку XVIII в. установлюється по всій Європі. Подібна позиція вступала в повне протиріччя з тими формами самоврядування, заснованими на самобутніх установах і традиціях, що існували в тогочасній Гетьманській Україні, і головною проблемою політичного життя України XVIII ст. стає боротьба імперського централізму Росії з прагненням України до автономії.