Вібраційна хвороба у підземних гірничих робітників після припинення контакту з вібрацією (клініка, діагностика, реабілітація)

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

загальноприйнятим комплексом ефективність була меншою, відповідно в першій – 30, 69%, в другій – 12, 46%. Клінічний ефект після лікування хворих на вібраційну хворобу 2ст. при порівнянні з хворими вібраційною хворобою 1 ст. був значно меншим вже в 1 групі обстежених: поліпшення – 45%, без поліпшення – 55%, проти 79% та 21% у хворих на вібраційну хворобу 1ст. Те ж саме спостерігалося і у хворих 2 групи: поліпшення відмічалось в 26%, без поліпшення – 74%. В 3-ій групі відчутних результатів отримати не вдалося, ефективність запропонованого і загальноприйнятого комплексів була дуже низькою. В цілому, можна прийти до висновку, що запропонований комплекс реабілітаційної терапії хворих на вібраційну хворобу має більш високу ефективність порівняно з загальноприйнятим. Достовірно вищий клінічний ефект при цьому спостерігався в групах хворих на момент припинення контактом з вібрацією і значно менше у цих же хворих після трьох років припинення контакту. У хворих після 10 років припинення контакту з вібрацією лікування власне вібраційної хвороби не таке ефективне. Це дає підставу ствержувати, що існує певний діапазон відновлення функцій та систем у хворих на вібраційну хворобу під впливом реабілітаційної терапії та фактору припинення контакту з вібрацією.

Оцінка ступеня вираженості вібраційної хвороби в постонтактному періоді. Виходячи з характерних клінічних проявів захворювання, а також найбільш інформативних інструментальних методів обстеження, була створена схема бальної оцінки ступеню вираженості вібраційної хвороби в постконтактному періоді. Вона дозволяє об'єктивно оцінити перебіг вібраційної хвороби поза домінуючого синдрому. За допомогою цієї схеми були виділені два ступені вираженості проявів (при вібраційній хворобі 1ст: А – незначно виражених проявів – від 0 до 10 балів, Б – виражених проявів – 11 і більше; при вібраційній хворобі 2ст. : А – незначно виражених проявів – від 0 до 11 балів, Б – виражених проявів – 12 і більше). Досягалося це методом сумування балів, що відображають об'єктивні дані інструментальних методів дослідження. Побудова діагнозу по цьому принципу дозволило індивідуалізувати клінічну картину хвороби в залежності від терміну припинення контакту з вібрацією, полегшило проведення оцінки ступеню вираженості захворювання. У хворих на вібраційну хворобу 1 ст. на момент припинення контакту з вібрацією незначно виражені прояви мали місце в 42% випадків, виражені прояви в 58% випадків, тяжкої супутньої патології виявлено не було. Раціонально працевлаштованими поза контактом з вібрацією та тяжкою фізичною працею були 90% хворих. По закінченню трьох років постконтактного періоду, згідно схеми бальної оцінки відмічається достовірна позитивна динаміка у 85% хворих з вираженими проявами. Стабілізація або погіршення стану здоров'я спостерігались у 18, 4% хворих, причиною якого було нераціональне працевлаштування або поява тяжкої супутньої патології. По закінченню 10 років постконтактного періоду відмічалось вікове збільшення тяжкої супутньої патології: вона має місце у 14% хворих на вібраційну хворобу 1 ст., що і є причиною відсутності позитивної динаміки захворювання у цих хворих.

У хворих на вібраційну хворобу 2ст. на момент припинення контактом з вібрацією незначно виражені прояви визначалися в 49, 3% випадків, виражені прояви – в 50, 7% випадків. Значною була кількість хворих з тяжкою супутньою патологією – 28%. 80% хворих після припинення контактом з вібрацією були раціонально працевлаштовані, решта припинили трудову діяльність. Після трьох років постконтактного періоду зменшився процент хворих з вираженими проявами захворювання до 36% випадків, що практично повністю співпадало з відсотком хворих з тяжкою супутньою патологією.

Аналіз спостережень з урахуванням бальної оцінки згідно схеми вираженості на протязі 10 років показав, що перебіг вібраційної хвороби в постконтактному періоді у підземних гірничих робітників залежить від ступеню вираженості клінічної картини захворювання на момент припинення контактом з вібрацією, наявності супутньої патології, раціонального та своєчасного працевлаштування. У частини хворих на вібраційну хворобу 2 ст. (40%), вона набуває затяжного характеру, поліпшення не настає навіть після тривалого припинення контакту з вібрацією та чисельних курсів реабілітаційної терапії і залишається на ступені виражених проявів. Значна зворотність процесу спостерігається лише на початковій стадії захворювання при умові відсутності тяжкої супутньої патології та раціональному працевлаштуванні. Ці фактори обумовлюють в постконтактному періоді вібраційної хвороби позитивний медичний и трудовий прогноз.

Таким чином, після вивчення ступеню вираженості захворювання у хворих на вібраційну хворобу в постконтактному періоді можна прийти до висновку, що припинення контакту з вібрацією у більшості хворих достатньо тільки для певного зменшення вираженості патологічного процесу, повного одужання не наступає. В випадку ж наявності тяжкої супутньої патології вираженість захворювання не зменшується, а в більшості випадків наростає.

В результаті аналізу причин відсутності значної медичнї реабілітації було виявлено, що частина хворих на вібраційну хворобу 1 ст (10%) працевлаштовувались нераціонально, в умови які не були їм показані по стану здоровґя – на роботу в умовах які вимагають великого фізичного напруження: кріпильниками, підземними електрослюсарями, підземними гірничими робітниками. Враховуючи те, що навіть у випадку значного покращення, при незначно виражених клінічних проявах вібраційної хвороби, зберігаються структурно-фунціональні зміни у вигляді слідів патологічного процесу, нові патогенні дії тієїж модальності можуть визвати відновлення, в тій чи іншій мірі, симптомів вібраційної хвороби. Здебільшого саме у цих хворих в подальшому спостерігається погіршення клінічного перебігу вібраційної хвороби, з частим приєднанням тяжкої супутньої патології. У хворих 3-ї групи, як при 1ст. так і