Відображення аспектів морального виховання у першоджерелах та творчості українських педагогів

Юлія Бурцева

 

 

Сукупність перевірених і накопичених практикою емпіричних знань, умінь і навичок, як продукт історичного соціального досвіду народу, передається від покоління до покоління переважно в усній формі. Пам'ятки народної педагогіки зберігаються народом у створених ним прислів'ях, приказках, казках, легендах тощо. Їх мета – цілеспрямовано виховувати й навчати молодь на кращих зразках та ідеалах народу.

Різні аспекти морального виховання знаходять відображення в першоджерелах («Домострой», «Юності чесне зерцало», «Повчання Володимира Мономаха», «Моління Данила Заточника», «Лист – духівниця до своїх дітей» Серапіона) та творчості українських педагогів (Г. Ващенко, О. Вишневський, В. Сухомлинський, П. Щербань).

Так, у «Домострої» визначаються певні правила статево-рольової поведінки. Батько мав вчити свою дружину та дітей не красти, не казати неправди, не гніватися, не пам'ятати лихого, бути слухняними та покірними до старших, а до менших – привітними та милостивими. Він має повчати свою жінку з любов'ю та благорозсудливим покаранням. У розділі «Сімейна рада» зазначається, що сім'я – це справа особиста. Чоловікам радять для початку привчати дружину радитися з ними з усілякого приводу. Перша тема сімейної ради – коло спілкування. Жінка має чітко уявляти, з ким бажано розширювати контакти, дружити домами, а кого слід уникати. Батько та матір мають піклуватися про своїх чад, виховувати їх у добрі та покаранні: вчити страху Божому, ввічливості та всякому благочинству. Залежно від віку дітей необхідно вчити рукоділлю: батькам - синів, а матерям – доньок [4].

У XVII столітті з'явився твір «Юності чесне зерцало... «, в якому подавалися настанови молоді про поведінку в гостях, на службі, за столом, у сім'ї тощо. Хлопців навчали скромності, працелюбності, слухняності, чемності, розсудливості. У сім'ї необхідно було батька і матір шанувати, усі розпорядження виходили лише від батьків. Останні сторінки твору присвячені дівчатам. Якщо хлопцеві необхідно було мати три чесноти – «смиренність, увічливість, чемність», то дівчині їх належало мати значно більше: покора, працелюбність, милосердя, сором'язливість, бережливість, вірність, охайність тощо [4].

З глибокої давнини дійшли до нас такі літературні пам'ятки: «Повчання Володимира Мономаха», «Моління Данила Заточника», «Лист – духівниця до своїх дітей» Серапіона. У «Повчанні Володимира Мономаха дітям» зазначається: «І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину... Жінку свою любіть, та не давайте їй влади над собою». Наприкінці подано «Основні правила поведінки справжньої жінки» та «Основні правила поведінки справжнього чоловіка» [4].

Увага Вінсента із Бове у трактаті «Про настанови для дітей знатних громадян» зосереджена на збереженні цнотливості дівчат до шлюбу, охороні їхньої поведінки від пороків, вихованні у дівчат поваги до майбутнього чоловіка і сім'ї. У праці «Про літературні та моральні настанови дівчаткам та про моральну чистоту» автор рекомендує виховувати чистоту, дівочість, релігійність у дівчат у процесі навчання [4].

На думку Ф. Новарського, жінка має бути сором'язливою, м'якою, ніжною, слухняною, дбайливою, а чоловік – сильним, мужнім, багатим, освіченим [4: 147-149]. На необхідності виховання хлопчиків і дівчаток як чоловіка та жінки наголошував Е. Римський [4]. Повчання М. Катона до сина свого містить настанови, повчання по відношенню до батьків, сім'ї [4]. Сілуан вкладає подвійний смисл у слово немовля, зазначаючи: «Після того, як чоловіком став, знову залишився я немовлям [4]. Ієронім зауважував на необхідності концентрації уваги на жіночих якостях та шляхах їх формування [4]. Твір «Сватання до Емер» є описом чоловічої сили, мужності, кохання чоловіка й жінки [4]. Р. Веронськии зазначав, що слово «чоловік» походить від слова «мужність», або від слів «сили», «сила». Він надавав рекомендації щодо укріплення духу чоловіків, підкори душі Богу, тренування духу, а не тіла для служіння світу і Богу, ведення війни проти нечисті. У розділі «Про жінок» автор дає поради щодо того, як перевести природну м'якість не в порок розслабленості, а у добропорядність та слухняність. Жінка у Біблії була названа стійкою, тому вона має бути стійкою проти пороків. Його думка про те, що жінка має бути чоловіком за розумом знаходить підтвердження в Біблії. У розділі «Про батька та матір» Р. Веронський дає поради щодо виховання дітей, покори біблійним настановам, а в розділі «Про дітей» зазначає, що діти мають поважати батьків та прислухатися до них і до Бога [4]. Жоффруа де ла Тур Ландрі описує поведінку гарних жінок, які посідали певне місце в Біблії [4]. П. Дюбуа дає настанови поведінки чоловікам і жінкам та визначає, чим вони мають займатися [4]. Д. Домінічі зауважував, що дівчат необхідно виховувати на прикладі 11000 святих дів, а хлопців-на прикладі лицарів, які вели боротьбу з сатаною [4].

У Івана Златоуста про виховання дітей йдеться: коли добре виховаєш хлопця, то він свого сина, а ті знову сина, і як ланцюжок якийсь буде, й наслідування доброго громадянства причина така ж, так і тут буде. Від тебе взявши початок, і корінь, і старатливість, від роду тобі принесуться плоди. Батьки, які не дбають про доброчиння та цноту дітей, є дітовбивцями [4].

Н. Новіков у праці «Про виховання та настанови дітям» наголошував на тому, що з метою розповсюдження загальнокорисних знань та загального блага чоловіки й жінки мають бути освіченими