Власність як основа влади на місцях

Місцеве самоврядування в Україні має глибокі історичні корені, однак його розбудова за демократичними стандартами почалася тільки після проголошення незалежності та обрання курсу на розвиток соціальної та правової держави. Практика свідчить, що ефективне місцеве самоврядування можливо лише за умови наявності належної матеріальної бази. Конституція України визначила матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності. 
Норми Конституції поки що не отримали послідовної конкретизації у галузевому законодавстві: досить суперечливо визначаються поняття, правова природа та склад комунальної власності, у тому числі, спільної власності територіальних громад, практично відсутніми стосовно них є регулювання здійснення територіальними громадами прав власника відповідних об’єктів, обсягу та порядку реалізації повноважень органами місцевого самоврядування.
Недостатня розробленість зазначених питань на доктринальному рівні та як наслідок – прогалини у правовому регулюванні – обумовлюють складнощі у правозастосуванні, в результаті чого спостерігається неоднаковий (іноді протилежний) підхід до проблем управління комунальною власністю в різних областях та населених пунктах України. В окремих випадках має місце «привласнення» місцевими органами виконавчої влади повноважень щодо управління об’єктами комунальної власності, що, у свою чергу, зумовлює залежність органів місцевого самоврядування від цих органів державної влади.
Проблема власності як економічної основи місцевого самоврядування розглядається рядом вітчизняних учених, які висвітлюють проблеми теоретичні засади та становлення власності місцевих громад (К. Апанасенко [10], 
І. І. Свиридов [16]), визначення правового статусу територіальної громади (О. В. Глинська [13], С. Г. Снісаренко [18]), її матеріальної та фінансової ос-нови (І. О. Бондаренко [10], Т. Бухальська [12]).