Воля як довільна мотивація

Власне вольові дії – це дії, скеровані на досягнення свідомо поставлених цілей і пов’язані з подоланням труднощів.

Основні ознаки власне вольових дій:

1) свідоме подолання перешкод на шляху до досягнення мети;

2) наявність конкуруючих (суперечливих) мотивів;

3) наявність вольового зусилля.

Загальні характеристики вольових дій:

1) вольові дії є усвідомленими, цілеспрямованими, умисними, вчиненими за власним свідомим рішенням;

2) вольовими діями є дії, зумовлені як зовнішніми (соціальними), так і внутрішніми (власними) чинниками, тобто завжди існують підстави, за якими дії мають виконуватися;

3) вольові дії можуть мати дефіцит спонукання чи гальмування або з самого початку, або в процесі їх здійснення;

4) вольові дії можуть забезпечуватися допоміжним спонуканням чи гальмуванням за рахунок зміни смислу дії і закінчуватися досягненням мети.

Процедура дослідження

Дослідження вольової саморегуляції за допомогою теста-опитувальника проводиться або з одним випробуваним, або з групою. Щоб забезпечити незалежність відповідей випробуваних, кожен одержує текст опитувальника, бланк для відповідей, на якому надруковані номери питань і поруч з ними графа для відповіді.

Інструкція випробуваному. «Вам пропонується тест, що містить 30 тверджень. Уважно прочитайте кожне і вирішіть, вірне або невірно дане твердження стосовно Вас. Якщо вірне, то в листку для відповідей проти номера даного твердження поставте знак «плюс» (+), а якщо вважаєте, що воно стосовно Вас невірне, то «мінус» (-).

Тест

Якщо щось не клеїться, у мене нерідко з'являється бажання кинути цю справу.

Я не відмовляюся від своїх планів і справ, навіть якщо приходиться вибирати між ними і приємною компанією.

При необхідності мені неважко стримати вибух гніву.

Звичайно я зберігаю спокій у чеканні приятеля, що спізнюється до призначеного часу.

Мене важко відвернутися від початої роботи.

Мене сильно вибиває з колії фізичний біль.

Я завжди намагаюся вислухати співрозмовника, не перебиваючи, навіть якщо не терпиться йому заперечити.

Я завжди «гну» свою лінію.

Якщо треба, я можу не спати ніч безперервно (наприклад, робота, чергування) і весь наступний день бути в «гарній формі».

Мої плани занадто часто перекреслюються зовнішніми обставинами.

Я вважаю себе терплячою людиною.

Не так-то просто мені змусити себе холоднокровно спостерігати хвилююче видовище.

Мені рідко вдається змусити себе продовжувати роботу після серії образливих невдач.

Якщо я ставлюся до когось погано, мені важко ховати свою неприязнь до нього.

При необхідності я можу займатися своєю справою в незручній і невідповідній обстановці.

Мені сильно ускладнює роботу усвідомлення того, що її необхідно будь-що-будь зробити до визначеного терміну.

Вважаю себе рішучою людиною.

З фізичною утомою я справляюся легше, ніж інші.

Краще почекати тільки що поїхавший ліфт, ніж підніматися по сходах.

Зіпсувати мені настрій не так-те простий.

Іноді якась дрібниця опановує мої думки, не дає спокою, і я ніяк не можу від нього відкараскатися.

Мені сутужніше зосередитися на завданні або роботі, ніж іншим.

Переспорити мене важко.

Я завжди прагну довести почату справу до кінця.

Мене легко відвернути від справ.

Я зауважую іноді, що намагаюся домогтися свого всупереч об'єктивним обставинам.

Люди часом заздрять моєму терпінню і скрупульозності.

Мені важко зберегти спокій у стресовій ситуації.

Я зауважую, що під час монотонної роботи мимоволі починаю змінювати спосіб дії, навіть якщо це часом приводить до погіршення результатів.

Мене звичайно сильно дратує, коли «перед носом» захлопуються двері транспорту, що їде, або ліфта.

Обробка результатів

Мета обробки результатів – визначення величин індексів вольової саморегуляції по пунктах загальної шкали (У) і індексів за субшкалами «наполегливість» (Н) і «самовладання» (З).

Кожен індекс – це сума балів, отримана при підрахунку збігів відповідей випробуваного з ключем загальної шкали або субшкали.

У запитальнику 6 маскувальних тверджень. Тому загальний сумарний бал по шкалі «У» повинний знаходитися в діапазоні від 0 до 24, по субшкалі «наполегливість» – від 0 до 16 і по субшкалі «самовладання» – від 0 до 13:

 

Ключ для підрахунку індексів вольової саморегуляції. 

Загальна шкала 1-, 2+, 3+, 4+, 5+, 6-, 7+, 9+, 10-, 11+, 13-, 14-, 16-, 17+, 18+, 20+, 21-, 22-, 24+, 25-, 27+, 28-, 29-, 30- 

«Наполегливість» 1-, 2+, 5+, 6-, 9+, 10-, 11+, 13-, 16-, 17+, 18+, 20+, 22-, 24+, 25-, 27+ 

«Самовладання» 3+, 4+, 5+, 7+, 13-, 14-, 16-, 21-, 24+, 27+, 28-, 29-, 30- 

 

Аналіз результатів

У самому загальному вигляді під рівнем вольової саморегуляції розуміється міра оволодіння власною поведінкою у різних ситуаціях, здатність свідомо керувати своїми діями, станами і спонуканнями.

Рівень розвитку вольової саморегуляції може бути охарактеризований у цілому й окремо за такими властивостями характеру як наполегливість і самовладання.

Рівні вольової саморегуляції визначаються в зіставленні із середніми значеннями кожної зі шкал. Якщо вони складають більше половини максимально можливої суми збігів, то даний показник відбиває високий рівень розвитку загальної саморегуляції, наполегливості або самовладання. Для шкали «У» ця величина дорівнює 12, для шкали «Н» – 8, для шкали «З» – 6.

Високий бал по шкалі «У» характерний для осіб емоційно зрілих, активних, незалежних, самостійних. Їх відрізняє спокій, впевненість у собі, стійкість намірів, реалістичність поглядів, розвинуте почуття власного обов’язку. Як правило, вони добре рефлексують особисті мотиви, планомірно реалізують виниклі наміри, уміють розподіляти зусилля і здатні контролювати свої вчинки, володіють вираженою соціально-позитивною спрямованістю. У граничних випадках у них можливе наростання внутрішньої напруженості, пов'язаної з прагненням проконтролювати кожен нюанс власної поведінки і тривогою з приводу найменшої її спонтанності.

Низький бал спостерігається в людей чуттєвих, емоційно хитливих, ранимих, невпевнених у собі. Рефлексивність у них невисока, а загальний фон активності, як правило, знижений. Їм властива імпульсивність і нестійкість намірів. Це може бути пов'язане як з незрілістю, так і з вираженою витонченістю натури, не підкріпленою здатністю до рефлексії і самоконтролю.

Субшкала «наполегливість» характеризує силу намірів людини – її прагнення до завершення початої справи. На позитивному полюсі – діяльні, працездатні люди, що активно прагнуть до виконання наміченого, їх мобілізують перешкоди на шляху до мети, але відволікають альтернативи і спокуси, головна їхня цінність – почата справа. Таким людям властива повага соціальних норм, прагнення цілком підкорити їм свою поведінку. У крайньому вираженні можлива втрата гнучкості поведінки, поява маніакальних тенденцій. Низькі значення по даній шкалі свідчать про підвищену лабільність, непевність, імпульсивність. які можуть привести до непослідовності і навіть розкиданості поведінки. Знижений фон активності і працездатності, як правило, компенсується в таких осіб підвищеною чутливістю, гнучкістю, винахідливістю, а також тенденцією до вільного трактування соціальних норм.

Субшкала «самовладання» відбиває рівень довільного контролю емоційних реакцій і станів. Високий бал по субшкалі набирають люди емоційно стійкі, що добре володіють собою в різних ситуаціях. Властивий їм внутрішній спокій, впевненість у собі звільняє від страху перед невідомістю, підвищує готовність до сприйняття нового, несподіваного і, як правило, сполучиться з волею поглядів, тенденцією до новаторства і радикалізму. Разом з тим прагнення до постійного самоконтролю, надмірне свідоме обмеження спонтанності може приводити до підвищення внутрішньої напруженості, перевазі постійної заклопотаності і стомлюваності.

На іншому полюсі даної субшкали – спонтанність і імпульсивність у сполученні з уразливістю і перевагою традиційних поглядів обгороджують людини від інтенсивних переживань і внутрішніх конфліктів, сприяють незворушному фону настрою.

Соціальна бажаність високих показників по шкалі неоднозначна. Високі рівні розвитку вольової саморегуляції можуть бути пов'язані з проблемами в організації життєдіяльності і стосунках з людьми. Часто вони відбивають появу дезадаптивних рис і форм поведінки. відмінність від них низьким рівнем наполегливості і самовладання в ряді випадків виконують компенсаторні функції. Але також свідчать про порушення в розвитку властивостей особистості і її умінні будувати відносини з іншими людьми й адекватно реагувати на ті або інші ситуації.

Одержавши інформацію про усвідомлювані особливості саморегуляції, можна розробити програму удосконалювання, відзначивши ті властивості, що у першу чергу мають потребу в розвитку або корекції.

 

 

Т. И. Пашукова, А. И. Допира, Г. В. Дьяконов ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ. Практикум по общей психологии для студентов педагогических вузов. – М., 1996.

Загальна психологія: Навчальний посібник /О. Скрипченко, Я. Долинська, З. Огороднійчук та ін. – К., 2001.

Иванников В. А. Психологические механизмы волевой регуляции. – М., 1998.