Вплив художньо-мовленнєвої діяльності на всебічний розвиток дитини дошкільного віку

Актуальність і ступінь досліджуваності проблеми. На початку третього тисячоліття, в умовах становлення і розвитку незалежної України, нового звучання набувають питання творчості, розкриття креативного начала кожної конкретної дитини як справжнього суб’єкта життєдіяльності. Суспільству сьогодні вкрай потрібні люди, які творчо мислять, здатні створювати культуру, жити в ній, розвивати її. Тому формування освіченої, творчої особистості є одним з першочергових завдань реформування освіти в країні. Ідея самоцінності, унікальності дитини, необхідності розвитку її творчого потенціалу дістала відображення і в нормативних актах нашої держави: у Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Законі «Про дошкільну освіту», Базовому компоненті дошкільної освіти.

Художньо-мовленнєва діяльність як складний вид творчої діяльності посідає особливе місце серед творчих проявів дошкільників і потребує взаємодії різних психічних функцій. Проблема розвитку художньо-мовленнєвої діяльності через складність і багатогранність природи мовленнєвих явищ дотична до педагогіки і психології, лінгвістики, психолінгвістики та літературознавства.

Класики педагогіки розкрили значущість і необхідність розвитку творчого потенціалу дітей (Коменський Я.А., Лесгафт П.Ф., Локк Д., Песталоцці І.Г., Руссо Ж.Ж., Фребель Ф. та ін.). Вони вбачали у творчості джерело інтелектуального, фізичного, психічного формування особистості.

Праці класиків педагогіки (Блонський П.П., Духнович О.В., Овсянико-Куликовський Д.М., Потебня О.О., Русова С.Ф., Толстой Л.М., Ушинський К.Д.) і провідних українських методистів (Богуш А.М., Вашуленко М.С., Мельничайко В.Я., Орланова Н.П., Пентилюк М.І., Савченко О.Я., Стельмахович М.Г., Сухомлинський В.О. та ін.) свідчать про усвідомлення ними важливості теоретичної і практичної розробки проблеми розвитку дитячої творчості.

Сучасні дослідники також підкреслюють величезний вплив творчості на становлення повноцінної особистості, здібностей дитини, її потреб та мотивів поведінки. Дошкільний вік визначається вченими як особливо сприятливий для розвитку творчості, у тому числі й мовленнєвої.

Художньо-мовленнєва діяльність дошкільників - феномен мовленнєвої культури, що відбиває рівень психічного розвитку, мовленнєвої компетентності, внутрішнього духовного і душевного стану, вираження переваг та інтересів дітей, вона також є могутнім засобом їхнього художньо-естетичного, інтелектуально-творчого розвитку, формування креативного начала кожної особистості.

Об’єкт самоосвіти – художньо-мовленнєва діяльність дошкільнят.

Предмет самоосвіти – процес розвитку художньо-мовленнєвої діяльності в молодшому дошкільному дитинстві в умовах ДНЗ.

Мета самоосвіти: визначити і обгрунтувати особливості та специфіку розвитку художньо-мовленнєвої діяльності молодшому в дошкільному дитинстві; проаналізувати власний та передовий педагогічний досвід впливу художньо-мовленнєвої діяльності на всебічний розвиток дитини дошкільного віку.

Розвиток художньо-мовленнєвої діяльності молодших дошкільників буде ефективним за умов забезпечення взаємозв’язку основних напрямків навчання (розвитку художньо-естетичного сприймання літературних творів і активного творчого ставлення дітей до літературно-мовного матеріалу; літературознавчої пропедевтики; розвитку зв’язного мовлення, виховання мовленнєвої культури дошкільників; розвитку уяви, дивергентного мислення та інших психічних процесів, а також пізнавальної активності дітей; збагачення емоційно-чуттєвого і когнітивного досвіду), створення сприятливих умов для розвитку художньо-мовленнєвої діяльності дітей (спеціально організована цілеспрямована робота з розвитку художньо-мовленнєвої діяльності; створення у групі духопіднесеної атмосфери, відкритої до пошуку й експерименту; інтеграція різних видів дитячої діяльності (пізнавальної, ігрової, образотворчої, музичної, театралізованої, художньо-мовленнєвої); зацікавлене ставлення педагога, який сам є творчою особистістю, до дитячої творчості.