Вплив соціальних мереж на формування особистості

 

Однією з основних ознак розвитку сучасного суспільства є стрімкий розвиток комп’ютерних інформаційних технологій, який дає можливість сучасній людині навчатися, обговорювати проблеми, які турбують, знайомитися та спілкуватися з друзями, а також перенестися в будь-яку країну світу, дізнатися про її культуру та традиції, використовуючи необмежені можливості Всесвітньої мережі Інтернет.

Сьогодні Інтернет став невід’ємною частиною нашого життя. Проте слід зазначити, що мережа Інтернет дає не тільки можливість для розвитку здібностей, покращення знань та розширення кола інтересів, але й містить у собі реальні загрози як для дорослих, так і для дітей.

Соціальні мережі («Вконтакті», «Однокласники», «Фейсбук», «Гугл+» та інші) – один із соціальних інститутів, який тією чи іншою мірою виконує замовлення суспільства та окремих соціальних груп щодо певного впливу на населення в цілому, в тому числі й на окремі вікові та соціальні категорії.

Загалом можна виділити два аспекти такого впливу:

соціальні мережі істотно сприяють засвоєнню нами широкого спектру соціальних норм та формуванню ціннісних орієнтацій у сфері здоров’я, права, політики, економіки тощо;

соціальні мережі фактично є своєрідною системою неформальної освіти та просвіти, яка дає можливість здобувати досить різнобічні, суперечливі, несистематизовані знання та відомості.

Однак соціальні мережі досить сильно впливають на будь-яку особистість, зокрема, мою, та на процес формування поведінки, а інформація в Інтернет-мережі є недостатньо організованою та керованою. Аналіз діяльності у Інтернет-мережі дозволяє відобразити її зміст у вигляді структури, яка включає в себе ряд взаємопов’язаних компонентів: комунікаційний, ціннісний, пізнавальний та поведінковий.

У процесі використання соціальних мереж для спілкування у віртуальному просторі, що становить собою комунікаційний компонент, відбувається вплив на наші комунікативні процеси. Спілкування у віртуальному світі в багатьох аспектах повторює реальне, але в той же час має свої специфічні відмінності та особливості. У процесі спілкування у соціальних мережах створюється особливий простір (віртуальна реальність) з характерним для нього видом спілкування, де виникають нові правила та закони.

Задоволення потреби у спілкуванні, моральній підтримці – найважливіші потреби особистості підліткового віку. Якщо ми не можемо задовольнити їх в реальному житті, то задовольняємо їх у Інтернет-мережі, яка дає нам можливість «втекти» від проблем, труднощів, що виникли на певному етапі соціалізації.

Однак, слід розуміти, що, не дивлячись на те, що в Інтернет-мережі інколи можна отримати деякі дані анкетного характеру і навіть фото та реальне зображення співрозмовника, вони не дають реалістичного уявлення про нього.

Наслідком цього є безвідповідальність та безкарність в Інтернет-мережі, тобто підліток може проявляти велику свободу висловлювань, передавати та отримувати неправдиву інформацію, практично без негативної оцінки з боку он-лайн співрозмовників. Анонімність спілкування в Інтернет-мережі сприяє самопрезентації, надаючи людині можливість не просто створювати про себе враження за власним вибором, але й бути тим, ким він захоче, що нерідко призводить до виникнення девіантної поведінки та агресивності.

Соціальні мережі, являючи собою потужний фактор розвитку суспільства, чинять істотний вплив на стиль мислення, на особливості світосприйняття. Пізнавальний компонент діяльності людини у мережі Інтернет дає можливість пошуку та засвоєння підлітками інформації, яка розміщена на Веб-сайтах, метою якого є розширення, поглиблення, уточнення власного уявлення про світ, реальну та віртуальну дійсність.

У нашому житті соціальні мережі виконують одну з провідних функцій: вони є засобом інформації, засобом освітнього й культурного збагачення. Як засіб культурної та освітньої інформації, соціальні мережі безмежно розширили наш світ у просторі та часі.

На відміну від інших засобів інформації соціальні мережі поєднують у собі друковану, фото та відеоінформацію. Використовуючи Інтернет-мережу для навчання, ми можемо сприймати одну й ту ж інформацію такими каналами сприйняття: зоровим, слуховим, оскільки має змогу прочитати, побачити та почути, що суттєво покращує процес засвоєння інформації.

Перебуваючи у віртуальному світі та вивчаючи ту інформацію, яка розміщена у соціальних мережах, кожен з нас формує свою систему цінностей, яка визначає виняткове ставлення до певних дій, вчинків, явищ як віртуального, так і реального життя; визначає нашу поведінку та майбутню соціальну діяльність, що становить собою ціннісний компонент діяльності.

Використовуючи соціальні мережі, ми засвоюємо певні моделі поведінки, які прийнятні для віртуального світу, та з часом переносимо їх у реальне життя. В соціальних мережах ми черпаємо стереотипи та моделі поведінки, норми діяльності, формуємо свою соціальну ідентичність, власну самооцінку, що не завжди є адекватною. Це являє собою поведінковий компонент діяльності в соціальних мережах. Зміна поведінки у процесі використання соціальних мереж є наслідком кінцевого інтересу та результатом довготривалих попередніх змін. Наша поведінка стає зовнішнім виявом внутрішнього світу, всієї системи наших життєвих установок, цінностей, ідеалів.

 

 

Я часто замислююся над тим, яке значення мають у моєму житті етика й етикет. Може здаватись, що в сучасному світі вони втратили свою значущість. Та це не так: принципи етики і правила етикету стосуються кожної людини.

Я добре розумію різницю між етикетом і етикою. Але ж мова йде про мої конкретні проблеми щодо першого й другого. Наведу приклад зі свого життя. Якось мене запросила на вечірку моя добра знайома з паралельного класу. Сподіваючись потрапити на пересічну вечірку, я вдягла светр, джинси й кросівки. Треба сказати, що моя знайома живе непогано. Коли я зайшла до просторого холу її елітної квартири, то зрозуміла свою помилку. Гості були одягнені досить строго: хлопці в білих сорочках і краватках, дівчата – у красивих вечірніх сукнях. У цій компанії я побула недовго, і дивилися на мене, як на привида. Ось так мені довелося порушити правила етикету. Тепер, збираючись кудись, я розпитую, чого мені чекати: дружньої вечірки або ж костюмованого балу.

Етика є наукою про живий процес спілкування, де нерідко не можуть допомогти ніякі правила. Візьмемо, наприклад, просту ситуацію, коли конче необхідно втрутитися в розмову. Способів для цього існує багато. Найрозпов-сюдженіший з них – попросити пробачення, й поки співбесідники ще не отя-мились, поставити своє запитання. На жаль, я помічаю за собою схильність пору-шувати правила етики. Я можу гукнути: “Гей, послухай! ”. Ще я інколи заважаю батькам у їх розмовах, бо чомусь вважаю, що мої справи важливіші за їхні.

Я щиро впевнений, що правил етики необхідно дотримуватись. Той, хто поводиться етично, буває бажаним гостем. Дотримання правил етики допомагає там, де неспроможні допомогти ані розум, ані інтуїція. Це є своєрідним рятівним кругом для того, хто ризикує потонути в розмові, листуванні або ж навіть у самому житті. А ось уроки етики я вважаю зайвими. Та й хіба ж можна тридцяти дівчатам і хлопцям дати якийсь один-однісінький рецепт на всі випадки?

Власні проблеми з етикою та етикетом я вирішую самостійно. З етикетом дуже просто: у мене є книжка, де дуже докладно викладені всі правила цієї складної науки. Проте мене поки що ніхто не запрошував на банкет у посольстві або ж на презентацію наднового літака. А ось етичні проблеми я вирішую за допомогою найкращого радника у світі – моєї матусі, і мені не ніяково зізнаватися в цьому. Моя люба матуся – ось моя всесвітня енциклопедія етики, де все зрозуміло, а крім того, щиро, безпосеред­ньо й завжди сказано з любов’ю.

На моє глибоке переконання, етика й етикет для молоді сьогодні є актуальною проблемою. Чому? Бо бурхливі політичні й суспільні події останніх десяти років незалежної України відсунули ці питання далеко на другий план. Неприборканий практицизм узяв гору над народними традиціями й усталеною народною практикою. Тож мусимо сьогодні повертатися до тих питань, що плекалися тривалий період.

Уміння зберігати гідність, не нав’язуватися іншим зі своїми прикрощами, не псувати іншим настрою, бути завжди рівним у поводженні з людьми, бути завжди привітним і веселим – це велике і справжнє мистецтво, яке допомагає жити в суспільстві. Але яким веселим треба бути? Гучні й нав’язливі веселощі втомливі для довколишніх людей. Людина, яка безперервно «розсипає» свої дотепи, перестає сприйматися як людина, що поводить себе пристойно, – така людина стає клоуном. Не бути смішним – це не тільки вміння себе поводити, але це ще й ознака розуму. Смішним можна бути у всьому, навіть у манері вдягатися. Надмірна турбота про свою зовнішність відразу помітна.

Не слід страждати стосовно своїх вад. Якщо вони у вас є, то гіршого й не вигадаєш, коли через це в людини розвивається «комплекс неповноцінності», а водночас і озлобленість, неприязнь до інших людей, заздрощі. Людина в цей момент втрачає те, що у неї є найкращого, – доброту.

Чого, нас навчає народна етика? Традиційно в Україні діти називали своїх батьків на «ви». Така форма диктувалася високою повагою до найближчих людей. Нею користувалися навіть тоді, коли старші були відсутні, позаочі. Наприклад: «Мені тато нагадували, щоб я не затримувався».

Про вияв високої поваги свідчить і той факт, що люди, скріплюючи кумівство, механічно переходили на «ви», хоч би й були рідними сестрами чи братами. Якщо ж виникала сварка, то найбільшою образою було перейти на «ти». Нині все рідше можна почути таке звертання до старших, навіть до чужих.

Чи можна вітати людину непривітно? Чи можна бажати людині здоров’я крізь зуби? Тлумачний словник Слово «привітний» пояснює так: «той, що виявляє доброзичливість, привітність». Бути привітним – значить радіти іншому, а доброзичливим – бажати добра. Значення тих двох-трьох слів привітання залежать не стільки від цих слів, скільки від інтонації, з якою ми їх вимовляємо. Щоб привітно й щиро вітатися з людьми, необхідно так само й ставитися до них. Від чемного привітання, невимушеної розмови виграш обопільний. Невміння ж вислухати товариша, навпаки – лише нервує, псує настрій. Недарма кажуть про таких: меле, як порожній млин; заторохтіла сорока, наче діжка з горохом.

Якщо вже почали говорити про культуру привітань, варто звернути увагу на таке. Традиційно вважалося за велику нечемність зайти до приміщення в шапці чи кашкеті, уже не кажучи про саме перебування в оселі і, не дай Боже, за столом. Та чи знайшло це продовження традиції в нинішніх умовах – зайдіть до будь-якої кав’ярні і ви в цьому переконаєтеся.

Усе-таки етика й етикет не є тотожними поняттями, бо етика – це знання про культуру поведінки, а етикет – це набір правил поведінки, що має дотримуватися за певних обставин.

Народна мудрість виробила правила етики, дотримуючись яких людина не матиме проблем у спілкуванні. Запам’ятайте їх: «Бережи хліб на обід, а слово на отвіт», «Краще недомовити, ніж переговорити», «Що маєш казати, наперед обміркуй», «Умій вчасно сказати і вчасно помовчати», «Коли сам добре не знаєш, то краще помовч», «Не хочеш почути дурних слів, не кажи їх сам», «Умієш говорити, навчись і слухати», «Краще мовчати, ніж брехати» «Дав слово – зроби!», «Говори мало, слухай багато, а думай ще більше».