Впровадження ефективних форм, методів і прийомів сприймання естетичних явищ у житті і мистецтві на уроках малювання у початкових класах

Інколи висловлюється думка, що малюванню слід навчати лише дітей, які проявили відповідні здібності. Це помилка. Досвід показує, що учні, які мають нормальний загальний розвиток і чудовий зір, при відповідних умовах звичайно успішно оволодівають навиками мистецтва. Малювання в школі – навчальний предмет, необхідний і доступний для всіх учнів, а не тільки здібних до малювання. Слід пам’ятати, що загальноосвітня школа не готує художників. Вона ставить завдання дати учням основи грамотного реального малюнка, допомогти їм оволідити знаннями, які необхідні для багатьох сторін людської діяльності. Хоча загальноосвітня школа не навчає малюнку як мистецтва, було б неправильно робити висновок, що малювання в школі не має нічого спільного із образотворчим мистецтвом. Цей зв’язок проявляється, частково, в тому, що різноманітні напрямки в образотворчому мистецтві завжди впливають на методи навчання малюванню.

Єдність завдань виховання і навчання, які здійснюються в процесі занять малювання, в значній мірі підвищує його педагогічну цінність. Індуктивні та дедуктивні форми мислення виховують в процесі аналізу та синтезу, який постійно проводиться під час спостереження того чи іншого предмета, явища, і при його відтворенні в малюнок. В малюванні особливо успішно розвивається спостереження, зорова пам’ять, увага, образне мистецтво. Поєднання цих здібностей забезпечує підвищення якості навчання. Розвиток спостереження, пам’яті, розуміння, характеру також отримує допоміжні можливості на уроках малювання.

Навчання малюванню – вмінням об’єктивно і правдиво зобразити предмети, згідно з тим, як ми їх бачимо, зображати їх так, щоб за малюнком можна було б судити про будову і форму предмета – спирається на систематичний розвиток в учнів здібностей спостерігати, аналізувати, запам’ятовувати характерне в предметах та явищах. Таким чином, навчання малюванню сприяє підвищенню культури зорового сприйняття, що має велике образотворче значення.

На заняттях з інших навчальних предметів (наприклад, біологія, фізика, географія, хімія) малювання використовується як засіб наочного і поглибленого засвоєння учнями змісту явища, яке вивчається. Особливо широко малювання використовується при вивченні ботаніки. Відтворюючи в малюнку предмети та явища, учні глибше пізнають оточуючу дійсність.

Зображувальна грамотність робить уявлення більш повнішими, чіткішими, міцнішими і стає однією з необхідних умов всебічного розвитку особистості. Така грамотність має велике загальноосвітнє значення і повинна набуватися вже в школі. Відсутність навичків малювання і достаньо розвинутої кмітливості, поняття форм, гармонії, кольору негативно впливає на роботу в більшості професій. Вміння малювати може допомагати на тільки в техніці, але і в будь-якій області культури.

Отже, шкільний курс малювання ставить завдання: навчити учнів елелементарним основам реалістичного малюнка, дати їм необхідні вміння і навички малювання з натури, по пам’яті, за уявою, розвивати зорове сприйняття, вміння відрізнити форму, забарвлення предметів і їх положення в просторі. Діти повинні навчитися розуміти значення малюнка в практичній діяльності людей і використовувати отримані навички та уміння на заняттях з інших навчальних предметів і в загальнокорисній роботі. Курс малювання повинен сформувати естетичний смак і вторчі здібності, дати елементарні знання з області образотворчого мистецтва, познайомити із окремими творами мистецтва, пробудити інтерес і любов до цього мистецтва.

Таким чином, малювання в школі необхідно розглядати як художню дисципліну і загальноосвітній предмет з широкими виховними та навчальними можливостями і завданнями.

В І і ІІ класах навчання малюванню має пропедевтичний характер, в ІІІ і в ІV починається систематичне навчання правилам реалістичного зображення, проводиться малювання предметів об’ємої форми, які поставлені в різних положеннях. При цьому ставиться завдання правильно передати пропорції і характерні особливості предметів, які розташовані в перспективі.

Аналіз існуючого положення в галузі методики навчання малювання в школі показує, що останнім часом вчителі спрямовують основну увагу на навчання малюванню з натури як виду занять, який допомагає учням краще оволодіти образотворчою грамотою. Разом з тим, приділяючи велику увагу навчанню, вчителі зменшили турботу про виховну сторону уроків малювання. Це проявляється в недооцінці тематичного і декоративного малювання і бесід про образотворче мистецтво.

В малюванні на теми, які задає вчитель, особливо яскраво проявляється індивідуальність учня, його інтереси. Існує думка, що малювання на теми має тільки виховне значення. З таким твердженням не можна погодитись, тому що не можна малювання на теми розглядати, відриваючи від навчальних завдань. Розривати і протиставляти навчальні і виховні завдання в процесі навчання малюванню було б грубою помилкою.

При ознайомленні учнів із творами образотворчого мистецтва перед вчителем стоїть важке і відповідальне завдання: використати картину в навчально-образотворчих цілях і разом з тим виховати в учнів усвідомлюючу, самостійну оцінку творів мистецтва, формувати художній смак [28; 8].

Програмою з образотворчого мистецтва передбачено ознайомлення дітей з історією мистецтва під час уроків-бесід, присвячених окремим епохам, періодам, видам та жанрам образотворчого мистецтва, художником. Основна мета бесід – навчити дітей розуміти мову образотворчого мистецтва, бачити твори в єдності форми і змісту; навчитися бачити прекрасне і потворне в навколишньому житті; вміти самостійно аналізувати твори різних видів і жанрів, висловлювати свою думку, використовуючи спеціальну термінологію; удосконалювати знання та уявлення про мистецтво та його історію. В результаті навчання учні повинні знати найбільш значні картини, скульптури, архітектурні споруди, створені в нашій країні та за кордоном. Бесіди необхідно поєднувати з самостійною образотворчою діяльністю учнів: