Врахування в консультативному процесі дії захисних механізмів

У процесі консультування клієнти часто використовують, здебільшого несвідомо, засоби, за допомогою яких прагнуть позбутися від неприємного впливу, пов’язаного з самим процесом консультування. Цими засобами служать механізми психологічного захисту, які функціонують автоматично, на несвідомому рівні. Використання захисних механізмів не представляє патології, поки не стає перебільшеним і не починає спотворювати розуміння реальності і обмежувати гнучкість поведінки. Охарактеризуємо основні механізми психологічного захисту.

Витиснення. Це процес мимовільного усунення в несвідоме неприйнятних думок, спонукань або почуттів. Наприклад, захисний механізм мотивованого забування відіграє істотну роль у формуванні симптомів. Коли дія цього механізму для зменшення тривожності виявляється недостатньою, підключаються інші захисні механізми, які дозволяють витиснутому матеріалу усвідомлюватися в перекрученому виді. Найбільше широко відомі дві комбінації захисних механізмів:

витиснення + зсув: комбінація сприяє виникненню фобічних реакцій. Наприклад, нав'язливий страх матері, що маленька дочка захворіє важкою хворобою, являє собою захист проти ворожості до дитини, який поєднує механізми витиснення і зміщення;

витиснення + конверсія (соматична символізація) : комбінація утворює основу істеричних реакцій.

Регресія. За допомогою цього механізму здійснюється неусвідомлене сходження на більш ранній рівень пристосування, що дозволяє задовольняти окремі бажання. Регресія може бути частковою, повною або символічною. Більшість емоційних проблем мають регресивні риси. У нормі регресія проявляється в іграх, у реакціях на неприємні події (наприклад, при народженні другої дитини первісток перестає користуватися туалетом, починає просити соску і т. д.), у ситуаціях підвищеної відповідальності, при захворюваннях (хворий вимагає підвищеної уваги і опіки). У патологічних формах регресія проявляється при психічних хворобах, особливо при шизофренії.

Проекція. Це механізм віднесення до іншої особи або об'єкта думок, почуттів, мотивів і бажань, які на свідомому рівні індивід у себе відкидає. Нечіткі форми проекції проявляються у повсякденному житті. Багато хто є зовсім некритичним до своїх недоліків і з легкістю зауважує їх лише в інших, будучи схильним звинувачуваи навколишніх у власних бідах. Проекція буває і шкідливою, оскільки приводить до помилкової інтерпретації реальності. Цей механізм часто спрацьовує в незрілих і ранимих особистостей. У випадках патології проекція може викликати галюцинації і марення, коли втрачається здатність відрізняти фантазії від реальності.

Інтроекція. Це символічна інтерналізація (включення в себе) людини або об'єкта. Дія механізму є протилежною до проекції. Інтроекція виконує дуже важливу роль у ранньому розвитку особистості, оскільки на її основі засвоюються батьківські цінності та ідеали. Механізм актуалізується під час скорботи, при втраті близької людини. За допомогою інтроекції усуваються розходження між об'єктами любові і власною особистістю. Часто замість озлобленості або агресії стосовно інших людей зневажливі спонукання перетворюються на самокритику, самознецінювання, оскільки відбулася інтроекція звинувачуваного, цей механізм часто зустрічається при депресії.

Раціоналізація. Це захисний механізм, який виправдує думки, почуття, поведінку, які насправді є неприйнятними. Раціоналізація – найпоширеніший механізм психологічного захисту, тому що поведінка визначається безліччю факторів, і коли її пояснюють його найбільш прийнятними мотивами, то вона раціоналізується. Несвідомий механізм раціоналізації не слід змішувати з навмисними неправдою або обманом. Раціоналізація допомагає зберігати самоповагу, уникнути відповідальності і провини. У будь-якій раціоналізації є хоча б мінімальна кількість правди, однак у ній більше самообману, тому вона і небезпечна.

Інтелектуалізація. Цей захисний механізм припускає перебільшене використання інтелектуальних ресурсів з метою усунення емоційних переживань і почуттів. Інтелектуалізація тісно пов'язана з раціоналізацією і заміняє переживання почуттів міркуваннями про них (наприклад, замість реальної любові – розмови про любов).

Компенсація. Це несвідома спроба подолання реальних і уявних недоліків. Компенсаторна поведінка універсальна, оскільки досягнення статусу є важливою потребою майже всіх людей. Компенсація може бути соціально прийнятною (сліпий стає знаменитим музикантом) і неприйнятною (компенсація низького зросту – прагненням до влади і агресивністю; компенсація інвалідності – брутальністю і конфліктністю). Також виділяють пряму компенсацію (прагнення до успіху у свідомо програшній області) і непряму компенсацію (прагнення затвердити себе в іншій сфері).

Реактивне формування. Цей захисний механізм заміняє неприйнятні для усвідомлення спонукання гіпертрофованими, протилежними тенденціями. Захист носить двоступеневий характер: спочатку витісняється неприйнятне бажання, а потім підсилюється його антитеза. Наприклад, перебільшена опіка може маскувати почуття відкидання, перебільшено ввічлива поведінка може приховувати ворожість і т. д.

Заперечення. Це механізм відкидання думок, почуттів, бажань, потреб або реальності, які неприйнятні на свідомому рівні. Поведінка стає такою, ніби проблеми не існує. Примітивний механізм заперечення є характерним для дітей (якщо сховати голову під ковдрою, то реальність перестане існувати). Дорослі часто використовують заперечення у випадках кризових ситуацій (невиліковна хвороба, наближення смерті, втрата близької людини і т. д.).

Зміщення – це механізм направлення емоцій від одного об'єкта до більш прийнятної заміни. Наприклад, зміщення агресивних почуттів від роботодавця на членів родини або інші об'єкти. Зміщення проявляється при фобічних реакціях, коли тривожність від прихованого в несвідомому конфлікту переноситься на зовнішній об'єкт.

У психологічному консультуванні консультант, як правило, зіштовхується з використанням непридатних захисних механізмів для подолання тривожності.