Вибірковість у стосунках дітей з однолітками

Актуальність теми. Формування особистості розпочинається в дитячому віці в міжособистісних стосунках під впливом оточення, у першу чергу, сім’ї та різних виховних інституцій. Важливе значення у цьому процесі належить соціально-психологічним чинникам, пов’язаним з різноманітними аспектами соціального життя дитини – в оточенні дорослих, однолітків, у різних групах, серед яких дуже рано істотну роль починають відігравати групи ровесників і, зокрема, довготривалі (постійні) колективи в дитячому садку та школі. Міжособистісні стосунки, які виникають у цих групах, ставлення дітей одне до одного, їхні взаємні оцінки та очікування – все це вагомі моменти гар-монійного особистісного розвитку кожної дитини. Формування гуманістично спрямованої, відповідальної, впевненої у собі, з достатньо високою самооцінкою, психічно здорової, щасливої особистості великою мірою залежить від становища, яке вона займає у певному дитячому колективі. 

Критерій «вибірковість щодо партнерів» є критерієм розрізнення міжособистісних стосунків. В працях, присвячених дослідженню груп і колективів вказується на вплив організації сумісної діяльності на становлення міжособистісних стосунків, а також зворотній вплив міжособистісних стосунків на становлення згуртованості колективу. Становище особистості у групі фіксується у понятті «соціально-психологічний статус». Соціально- психологічний статус – це поняття, яке включає характеристики об’єктивного становища дитини в системі міжособистісних взаємин (ставлення до неї з боку ровесників, обумовлене, перш за все, відповідністю її якостей і рольової поведінки груповим нормам та вимогам) і суб’єктивне відображення особистістю свого об’єктивного становища в групі (його усвідомлення, суб'єктивна оцінка, переживання, очікування певного ставлення від оточуючих та інтелектуально-емоційний відгук на нього).

З’ясуванню різноманітних аспектів становлення статусу дитини в колективі ровесників присвячено значну кількість робіт і вітчизняних, і зарубіжних психологів. Всі проведені в цьому напрямку дослідження можна умовно поділити на дві групи. До першої належать роботи, присвячені аналізу взаємозв’язку між статусом та особистісними якостями дитини, що обумовлюють його становлення. Так, у ряді досліджень (Я.Л. Коломинський [12], Є.О. Смірнова і В.М. Холмогорова [33] та ін.) показано вплив на статус факторів, які стосуються зовнішнього вигляду та поведінки дитини. Численні дослідження (Я.Л.Коломинського [12], А.В. Пасічніченко [28], Т.О.Рєпіної [31]) доводять вирішальне значення для виникнення симпатій і дружби між дітьми тих їхніх якостей, які пов’язані з моральними рисами, навичками соціальної поведінки, соціальною компетентністю. 

Друга група досліджень присвячена аналізу зовнішніх чинників, що детермінують статус дитини. Так, у психологічній теорії не раз порушувалось питання про залежність статусу дитини не лише від її особистісних якостей, але й від властивостей групи, відносно якої визначається статус (Л.І Божович [4], Р.А. Іванкова [10], В.Г. Нечаєва та Т.А. Маркова [20]). 

Актуальність теми «Вибірковість у стосунках дітей з однолітками» визначається гостротою, якої набуває проблема підвищення готовності дітей до взаємодії та спілкування з колективом ровесників.

Об’єкт дослідження - процес взаємодії та спілкування дітей з однолітками.

Предмет дослідження - психологічні чинники критерію вибірковості у стосунках дітей з ровесниками.

Мета роботи - вивчити психологічні особливості взаємостосунків дітей й дослідити можливості їх цілеспрямованої оптимізації з метою кращої підготовки дитини до спілкування та взаємодії з ровесниками.

Відповідно до мети дослідження були поставлені наступні завдання:

• проаналізувати підходи до діагностики міжособистісних стосунків дітей дошкільного віку;
• теоретично обгрунтувати вибірковість у міжособистісних стосунках дітей дошкільного віку;
• провести соціометричне дослідження групи дитячого садка;
• розробити і впровадити корекційну програму для зниження вибірковості у стосунках дітей з однолітками.

Методи дослідження. У процесі дослідження були використані теоретичні і емпіричні методи: аналіз та узагальнення психологічної і педагогічної літератури з даної проблеми, спостереження і констатуючий експеримент, зокрема, методика «вибір в дії» Я. Л. Коломінського; метод експертної оцінки; метод спостереження; бесіда; анкетування.

База дослідження: дитячий навчальний заклад ясла-садок комбінованого типу № 31 м. Рівне. Вибірка: 28 дітей 6-7-річного віку. З них 18 дівчаток, 10 хлопчиків.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, 2-х розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 42 найменування, і додатків, основний обсяг роботи склав 47 сторінок.