+3 8(066) 185-39-18
fсканування далі не має сенсу.
Кольоровість
Кожному елементу зображення, крім координат, відповідає також якесь значення - атрибут, при відображені растру на екрані монітора цей атрибут використовується для кодування кольору. Від типу значень цього атрибуту залежить, чи буде растр кольоровим, чорно-білим або індексованим. Колір який ми бачимо на екрані утворюється шляхом змішування компонент, кожна з яких окремо не несе кольору, але несе градацію сірого - яскравість, якщо таких компонент 3, то електронно-променева трубка монітора може перетворити кожну компоненту в інтенсивність відповідного кольору, найчастіше це т.з. RGB (red-green-blue, червоний-зелений-синій). Кількість градацій між білим і чорним називається радіометричною роздільністю растру або глибиною кольору.
0..255 8bit
0..65535 16 bit
0..16000000 24 bit
Чим більше радіометрична роздільність растру, тим краще передаються варіації яскравості об'єкту, тим більше деталей можна розрізнити. Трьохкомпонентне зображення називається повнокольоровим (true-color), зазвичай його глибина кольору рівна 24 bit (або 8 bit на компоненту). Однокомпонентне зображення називається чорно-білим або зображенням у відтінках сірого (grayscale), його глибина кольору зазвичай 8 bit. Особливий варіант 8 бітового, але кольорового зображення - т.з. псевдокольорове або індексоване зображення, його особливістю є наявність спеціальної таблиці що визначає відповідність кожного значення (0..255) певному кольору, що кодується 3-мя компонентами RGB. Таким чином, такий растр є 8-м бітовим і кольоровим одночасно, ця форма дуже зручна для зберігання топографічних і тематичних карт, що мають обмежену кількість використаних кольорів.
Спектральна роздільність
Паперові матеріали, як і земна поверхня, скануються в певних діапазонах спектру. Кількість і ширина цих діапазонів називаються спектральною роздільністю приладу-сканера. При скануванні паперових матеріалів використовуються 3 діапазони спектру відповідно червоний, зелений і синій частини спектру, за рахунок цього результат виглядає так, як він виглядає, коли ми спостерігаємо його своїми очима. А ось дистанційне зондування Землі з космосу ведеться, як правило, в діапазонах відмінних від звичних для людського ока, наприклад, в ближньому і середньому інфрачервоному, тому отримати зображення, яке ми б побачили, знаходячись на місці камери часто неможливо. Але завдяки такому вибору часто вдається розрізнити об'єкти, які людським оком не розрізняються. Крім особливих спектральних діапазонів, відмінність даних ДДЗ полягає і в їх більшому, ніж 3 кількості, кількість діапазонів в яких ведеться зйомка, може досягати сотень. По кількості діапазонів, дані ДЗЗ розділяють на панхроматичні (1 діапазон), мультиспектральные (до 1-30 діапазонів), гіперспектральні (більше 30 діапазонів).
Система координат
Щойно відсканована карта знаходиться в локальній системі координат. Початок її знаходиться в точці 0,0 (як правило, це нижній, лівий кут), просторова роздільність елементу зображення карти (піксела) рівна 1. Для роботи в ГІС з такими даними (якщо Ви звичайно хочете працювати в географічному просторі), необхідно ці дані прив'язати.
4.2. Стиснення растрових моделей
(за методичними вказівками 076-79 (Бачишин Б.Д.))
Растрове представлення було основною формою збереження інформації в ранніх геоінформаційних системах
(ГІС). На сьогоднішній день воно виконує дві основні функції:
- автономна форма збереження інформації;
- вихідний матеріал для створення векторних файлів.
Растрове зображення (рис.4.8) отримують шляхом накладання на графічне зображення (карту) матриці комірок правильної форми (квадрат, правильний багатокутник). Розмір найменшої комірки може коливатись від
0.1 до 0.001 мм.
Інформація в растровому файлі записується покомірочно. Кожна комірка описується трійкою чисел: перших два – координати комірки (X, Y) або ж номери рядочка і стовпчика, на перетині яких знаходиться комірка, третє число – ознака комірки. Під ознакою розуміють число, яке характеризує колір комірки, або код об’єкта, який
попадає в дану комірку. Коли ознакою комірки є код об’єкта, то вона набуває значень, починаючи, як правило, з
1 і закінчуючи числом, рівним кількості об’єктів. Якщо ж розглядати ознаку комірки як характеристику кольору,
то тут має значення тип графічного зображення: чорно-біле, сіре чи кольорове. Для чорно-білого растру ознака
може набувати лише двох значень: 1 або 0 (0-комірка пуста (в неї не попадає об’єкт) - інформації немає, 1 -
комірка заповнена (в комірку попадає об’єкт) - інформація є). При “сірому” растрі ознака може набувати
значень від 0 до 256. Саме стільки градацій сірого кольору “розрізняють” сучасні сканери: 0 – абсолютно білий
колір, 256 – чорний. Сучасні сканери формують 18,6 млн відтінків різних кольорів, тому для кольорового растру
ознака буде змінюватись в цих межах.
При частковому заповненні комірки об’єктом (комірки 1-5, 1-6, 2-5, 3-5, 4-5, ... на рис.3) необхідно визначити, яку чаcтину комірки займає об’єкт. Коли заповнення комірки менше половини, то вона вважається пустою, при заповненні більше половини, комірка приймається зайнятою повністю. Такий алгоритм формування растрового файлу веде до спотворення реального зображення (рис.4). Звичайно, що спотворення будуть меншими при меншому розмірі комірки растру, але це веде до збільшення обсягу файлу, необхідного для збереження цифрової інформації.
Приклад. Інформація в растровому файлі для фрагменту карти (рис.3, рис.4) при чорно-білому зображенні сформується наступним чином, починаючи з лівої верхньої комірки:
1-1-0, 1-2-0, 1-3-0, 1-4-0, 1-5-0, 1-6-1, 1-7-1, 1-8-1,
2-1-0, 2-2-0, 2-3-0, 2-4-0, 2-5-1, 2-6-1, 2-7-1, 2-8-1,
3-1-0, 3-2-0, 3-3-0, 3-4-0, 3-5-1, 3-6-1, 3-7-1, 3-8-1,
4-1-0, 4-2-0,