Використання психодіагностичних методик у психолого-педагогічному консультуванні

Багато психологів-консультантів зазнають труднощів у процесі тестування клієнтів, ще більша кількість психологів, орієнтованих на застосування стандартних психодіагностичних методик у своїй практичній діяльності, допускають помилки, пов'язані з порушенням принципів консультування. Це пов’язано з тим, що консультування і тестування клієнтів спрямовані на вирішення різних завдань, які виконують практичні психологи. Цілі психологічного консультування і тестової діагностики можуть суперечити одна одній, методи тестування і консультування вимагають від психологів різних професійних знань і навичок і певною мірою виражають різні підходи при обслуговуванні клієнтів, різні професійні переконання, пов'язані з неоднаковими професійними цінностями і критеріями. У зв'язку із цим зростає актуальність проблеми дослідження особливостей застосування психодіагностичних методик у сучасній психолого-педагогічній практиці. 

Цілі і засоби консультування є більш загальними у наданні психологічних послуг клієнтам у порівнянні з тестуванням. Застосування психодіагностичних тестів являє собою окремий випадок у роботі і має підлягати завданням консультування. Крім стандартизованих тестових методик у консультуванні в якості діагностичних використовуються методи спостереження, інтерв'ю тощо, причому всі вони можуть і повинні бути спрямовані на допомогу у рішенні психологічних проблем клієнта, що вимагає високого рівня професійної кваліфікації і відповідальності. 

Очевидно, що у при непрофесійному і безвідповідальному відношенні до роботи діагностичні дані можуть завдати серйозної шкоди інтересам, здоров'ю або достоїнству клієнта. Особливо це стосується результатів тестування, оскільки стандартизація тестів створює ілюзію їх простоти і доступності. Актуальною є проблема досягнення того, щоб результати психологічної діагностики не завдавали шкоди клієнтові, а в найкращому разі найбільш ефективно вирішували завдання консультування, психологічної корекції, зміни уявлень і світогляду клієнта, оптимізації його стану, полегшення хворобливих переживань, пошуку ресурсів клієнта, можливостей вирішення проблем, створювали додаткові умови для адаптації і подолання кризових ситуацій. 

Психодіагностика не може бути відділена від психотерапевтичних технік, а тому психодіагностичні методики мають психотерапевтичний потенціал і можуть використовуватися для вирішення різних завдань психологічної допомоги, зокрема:

• структурування початкового контакту. Дана функція психодіагностики є значимою, якщо клієнт важко йде на контакт або не схильний говорити про свої проблеми. У подібній ситуації виконання психодіагностичної методики може стати способом структурувати процес взаємодії із клієнтом. Експертні методики, які припускають таку взаємодію, у подібній ситуації більш адекватні, ніж тестові. Зокрема, для цього особливо добре підходять методики, присвячені самоопису і оцінці минулого досвіду;
• підвищення довіри - це завдання вдається виконати, якщо під час обговорення результатів психодіагностичного обстеження клієнт чує те, що він розцінює як вірне, цікаве, важливе для нього і разом з тим неочевидне, таке, про що, за уявленням клієнта, не можна здогадатися на основі попередньої взаємодії. Якщо це вдається, клієнт переконується, що психолог дійсно розуміє його і є компетентним фахівцем, що збільшує довіру і сприяє формуванню позитивних очікувань. Для цього завдання найкраще підходять малюнкові проективні методики, у яких для неспеціалістів зв'язок малюнка й інтерпретації малоочевидний, а також особистісні опитувальники;
• поглиблення уявлення клієнта про себе, що може відбуватися на різних етапах психодіагностичного обстеження. По-перше, уже відповідаючи на численні питання про самого себе, клієнт як правило починає уважніше оцінювати себе, замислюватися про свої проблеми. По-друге, нова для клієнта інформація, одержана на основі багатьох експертних методик, настільки очевидна, що майже не має потреби в коментарях психолога. Іноді для самостійної інтерпретації клієнта досить поставити навідне запитання або звернути його увагу на якусь відповідь або протиріччя. І нарешті, найширшу інформацію про себе клієнт одержує, коли йому повідомляють про результати дослідження. Форма обговорення результатів, повнота їх викладу визначається конкретною ситуацією, однак якщо психодіагностика була проведена, то зворотний зв'язок клієнтові повинен бути наданий обов'язково;
• створення і зміцнення мотивації для психологічної допомоги. З'ясування і обговорення проблем, виявлених за допомогою психодіагностики, дозволяє клієнтові разом із психологом визначити цілі і завдання спільної роботи. Найбільш актуальним є використання психодіагностики для створення мотивації у ситуаціях, коли клієнт, частково усвідомлюючи свої проблеми, ще не прийшов до рішення про необхідність психологічної допомоги. У цьому випадку може виникнути запит на тестування, психологічно більш прийнятний для клієнта, що насправді є замаскованим запитом на надання допомоги. Обговорення результатів психодіагностики і виявлених проблем може допомогти клієнтові прийняти рішення про звертання до психолога-консультанта або психотерапевта.