вважають заснованою. На чергових зборах розглядають та затверджують підготовлений статут. Цей факт підтверджується протоколом. Статут підписують усі засновники (учасники), тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом та подають на реєстрацію. Тільки після реєстрації підприємство (фірма) дістає право на функціонування.
Пошук
Вимоги до оформлення статутів
Предмет:
Тип роботи:
Контрольна робота
К-сть сторінок:
10
Мова:
Українська
Внесення змін до статуту юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції.
Статут колективного підприємства повинен містити ті ж дані, що й Статут державного підприємства, але з урахуванням особливостей, що є декілька власників майна цього підприємства, які мають право сумісно визначати умови створення діяльності реорганізації та ліквідації підприємства.
Обов'язковим атрибутом Статуту колективного підприємства є перелік причин його ліквідації та реорганізації, захищаючий права його засновників – власників майна.
В Статуті орендного підприємства відбиваються особливості діяльності орендного підприємства, пов'язаних з умовами договору про оренду, що накладає певні обмеження на господарчу діяльність. Наприклад, договором про оренду може бути передбачена заборона на використання майна, взятого в оренду, в певних цілях.
В Статуті орендного підприємства – необхідно оговорити умови та порядок створення вкладів членів його трудового колективу, порядок формування органів управління, їх порядок роботи.
Статути державних підприємств та установ затверджуються їх вищими органами (міністерствами) :
приватних – відповідними власниками;
колективних – зборами трудових колективів;
державних – реєструються в обласних, міських, районних адміністраціях.
Статут орендного підприємства, акціонерного товариства, колективного підприємства має гриф реєстрації, з вказанням реєстраційного номера, гриф затвердження зборами трудового колективу. Для малого підприємства: гриф реєстрації рішенням виконкому та гриф затвердження засновником.
2. Скласти пояснювальну записку
Пояснювальна записка – це письмове пояснення на вимогу керівника з приводу ситуації, що склалася, фактів, дій або вчинків працівників (найчастіше – порушення дисципліни, невиконання службових завдань). Інколи пояснювальна записка – це вступ до якогось документа (плану, звіту, проекту).
Реквізити пояснювальної записки:
назва виду документа;
заголовок;
посада, прізвище та ініціали керівника, якому вона подається;
текст;
посада, прізвище та ініціали особи, яка подає записку (може розташовуватися після адресата) ;
дата;
підпис.
Деканові факультету
«Української філології»
проф. Іванову І. І.
старости групи УФ-21
Сидорова С. С.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
про порушення навчальної дисципліни
Студенти групи УФ-21 спеціальності «Українська мова та література» не з'явилися на заняття з лексикології тому, що брали участь у студентській конференції «Вибір нації – 2010». Конференцію організував Український Інститут соціологічних досліджень. Конференція проводилась з 10. 00 до 14. 00 14 грудня 2009 р.
15. 12. 09 р. Сидоров С. С.
3. Обов’язки секретаря судового засідання
Секретар судового засідання – службова особа, яка веде протокол судового засідання та виконує деякі функції із забезпечення розгляду відповідних судових справ.
У цивільних і кримінальних процесах секретар судового засідання бере участь у судовому засіданні по розгляду справи. Ст. 166 ЦПК України покладає на нього обов'язок перевіряти явку учасників процесу і доповідати суду, хто з викликаних у справі осіб з'явився у судове засідання, чи вручені повістки і повідомлення тим, хто не з'явився та які причини їх неявки. Секретар судового засідання складає і підписує разом із суддею протокол про кожне судове засідання у справі, а також про кожний окрему процесуальну дію, вчинену поза постійним місцем засідання суду першої інстанції (ст. 199 ЦПК).
Процесуальною гарантією, що забезпечує об'єктивність і неупередженість участі в процесі секретаря судового засідання, є право на його відвід (самовідвід), за наявності підстав за ЦПК України і КПК України:
коли він особисто, безпосередню чи опосередковано заінтересований у результаті справи;
коли він є родичем сторін чи ін. осіб, які беруть участь у справі;
коли він перебуває в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі;
коли встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його безсторонності.
Питання про відвід вирішується суддею (судом) із заслуховуванням особи, якій заявлено відвід за її бажанням, та думки про це осіб, котрі беруть участь у справі.
Згідно з Інструкцією з діловодства (затвердженою Мін'юстом України 18 березня 1997 р.) основні функціональні обов'язки секретаря судового засідання передбачають:
виконання роботи по досудовій підготовці справ (підготовка листів, запитів, виготовлення повісток тощо) ;
виклик учасників процесу і свідків;
складання і оприлюденння списків справ, призначених до розгляду у судовому засідання кожним суддею;
перевірка явки осіб, які викликались в судове засідання, та зазначення на повістках часу перебування їх у суді;
ведення протоколів судових засідань;
оформлення справ після їх розгляду;
ведення журналу судових засідань;
виконання розпоряджень головуючого щодо порушників в судовому засіданні – складання відповідного протоколу;
контроль за своєчасною доставкою в суд конвойною службою осіб, які перебувають під вартою;
виготовлення виконавчих листів у справах, по яких судом допущено негайне виконання рішенння;
виконання іншої роботи за дорученням голови суду, судді.
Секретар судового засідання відповідно до Кодексу законів про працю України, Законів України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією» несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, неякісне або несвоєчасне виконання посадових завдань та обов'язків, бездіяльність або невикористання наданих йому прав, порушення норм етики поведінки державного службовця та обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Список використаних джерел
Господарський Кодекс України вiд 16. 01. 2003 № 436-IV. – http: //zakon1. rada. gov. ua /cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=436-15&key=4/UMfPEGznhhe2s. ZiksBjc7Hdl AMsFggkRbI1c
Кодекс адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06. 07. 2005. – http: //zakon. nau. ua/doc/? code=2747-15
Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. – К. : А. С. К., 2003.
Інструкція з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 12.
Корж А. В. Документація праводілової сфери: Навч. посіб. : Лекції та зразки документів/ Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К. : Веста, 2002.
Кулешов С. Г. Документознавство. Історія. Теоретичні основи / С. Г. Кулешов. – К. : УДНДІАС, 2000.
Лоза О. В. Діловодство та документування управлінської діяльності. – К. : УАДУ, 1997.
Палеха Ю. І. Управлінське документування: Навч. посіб. у 2-х ч. – К. : Європейський ун-т, 2000.