Вимоги щодо форми і змісту процесуальних актів-документів цивільного судочинства

 

Перунова О. М.

 

Анотація. У статті проведений аналіз таких категорій, як процесуальна форма і зміст цивільних процесуальних актів-документів. Визначені і проаналізовані вимоги до всіх правових документів, а саме: вимоги правові, технічні, логічні та лінгвістичні.

Ключові слова: форма і зміст процесуальних актів-документів, процесуальний акт-документ, стадії цивільного процесу, документування, цивільне судочинство, учасники цивільного процесу, вимоги документа, юридичний факт.

Постановка проблеми. Судові процесуальні акти-доку- менти є документальною основою цивільного судочинства, фактичним матеріалом, який відображає перебіг процесуальних подій, розвиток судового провадження по суті [1, с. 114].

На підставі цивільного процесуального законодавства, інструкцій по діловодству в судах України під час судового розгляду створюються процесуальні акти-документи і організаційно-розпорядчі документи, які є безперечним засобом фіксації послідовності здійснення процесуальних дій суб’єктами процесуальної діяльності, що забезпечує справедливе здійснення правосуддя, захисту прав та законних інтересів громадян та організацій.

Процесуальна форма акта-документа не може існувати без процесуального його змісту, оскільки кожний зміст, у даному випадку зміст процесуального акта-документа, має своє, тільки йому притаманне значення, отже і форма вираження кожного процесуального акта-документа є різноманітною, що не заважає цим категоріям знаходитись у єдності. Процесуальні акти-документи виконують різноманітні функції. Процесуальні акти-документи визначають весь рух розгляду юридичної справи з моменту її надходження до суду до закінчення справи і встановлення юридичних наслідків, тому в судовій практиці документування склалися загальні вимоги, що ставляться до текстів процесуальних документів. Ефективність і якісне застосування вимог щодо форми і змісту процесуального акта-документа сприяє компетенції і якісній роботі судів, правам і обов’язкам усіх осіб, які беруть участь у справі, судовій волі – державній волі. Визначена специфіка судової діяльності, яка полягає у здійсненні в порядку цивільного судочинства розгляду і вирішення цивільних справ судом, перегляд судових актів у вищестоящих судових інстанціях із метою захисту прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів держави.

Мета даної статті – визначення вимог щодо форми і змісту процесуальних актів-документів. Довести, що ефективність і якісне застосування вимог до форми і змісту процесуального акта-документа, сприяє компетенції і якісній роботі судів, правам і обов’язкам усіх осіб, що беруть участь у справі, судовій волі – державній волі, яка повинна бути законною і обґрунтованою.

Виклад основного матеріалу дослідження. Судові процесуальні акти-документи є документальною основою цивільного судочинства, фактичним матеріалом, який відображає перебіг процесуальних подій, розвиток судового провадження по суті [1, с. 114].

На підставі цивільного процесуального законодавства, інструкцій по діловодству в судах України під час судового розгляду створюються процесуальні акти-документи і організаційно-розпорядчі документи, які є безперечним засобом фіксації послідовності здійснення процесуальних дій суб’єктами процесуальної діяльності, що забезпечує справедливе здійснення правосуддя, захисту прав та законних інтересів громадян та організацій.

Розрізняють такі види цивільних процесуальних актів-документів: заяви, скарги, судові рішення, клопотання, ухвали суду, постанови, протоколи, пояснення, показання, доручення, повідомлення, подання, висновки, судові повістки і т. ін.

До всіх вищевказаних видів процесуальних актів-докумен- тів застосовуються вимоги щодо їх форми і змісту. Цивільні процесуальні акти-документи не повинні суперечити чинному законодавству, мають бути видані повноважною особою відповідно до її компетенції, в них повинні витримуватися норми офіційно-ділового стилю і бути присутні достовірність, точність, об’єктивність оцінок.

Це переконує нас приділити особливу увагу таким категоріям, як процесуальна форма і зміст процесуальних актів, оскільки вони виступають вираженням загальних і специфічних умов цивільно-процесуального регулювання. Вивчення зв’язку між процесуальною формою і процесуальним змістом цивільних актів-документів, які застосовуються у цивільному судочинстві дає можливість з’ясувати, як ці категорії впливають на ефективність самого акта-документа у цивільному процесі при розгляді справи, а також на сам хід справи.

Слід зазначити, що загальному питанню процесуальної форми і змісту приділялась велика увага таких вчених, як: В. М. Горшеньова. П. Є. Недбайло, Н. О. Чечіна, В. М. Шпілєв, М. А. Якуб, Ю. І. Мельников, О. Ф. Шебанов, В. В. Лазарєв.

Але вивчення цих категорій матеріалістичної діалектики проводилось, як правило, в напрямку загальних понять у цілому. Вчені стверджували, що процесуальна форма притаманна лише діяльності суду і тільки при здійсненні правосуддя у цивільних і кримінальних справах. Відносно (загальної) категорії змісту, то її більшою чи меншою мірою розглянули вчені – теоретики держави і права. На жаль, науковці з цивілістики у своїх працях не приділяли належної уваги поняттю категорії змісту.

На наш погляд, категорія «форма» і «зміст» впливають не лише на вираження цивільного процесу в цілому, а й на саму сутність відображення і значення процесуальних актів-доку- ментів, які використовуються учасниками судового процесу в ході розгляду конкретної цивільної справи.

Вважаємо, що кожний із процесуальних актів-документів, який використовується при вирішенні цивільної справи має лише йому притаманну специфічну процесуальну «форму» і «зміст», які не повинні суперечити законодавству і відповідати вимогам судового діловодства.

Не слід забувати, що кожна окрема процесуальна цивільна справа, яка розглядається судом, має: певну послідовність процесуальних дій; наявність часових і просторових меж; наявність самостійної мети і завдань; існування комплексу цивільних процесуальних відносин; особливу процедуру виникнення і розвитку; наявність особливостей процесуального становища суб’єктів процесу; специфіку реалізації принципів цивільного процесу, а також відображення результатів у специфічних процесуальних актах