Вимовлення звуку [щ] дітьми 4-5 років

Звук [щ] діти 4-5 років дуже часто замінюють на [с’] або [т’].

Звук [щ] дуже схожий на [ш], тільки у м'якому виконанні. Широкий язичок так само піднятий вгору і за формою нагадує «чашечку», бічні краї якої міцно притиснуті до верхніх кутніх зубів. Між кінчиком язика і твердим небом біля верхніх різців залишається вузька щілина, у яку просочується повітря. Губи витягнуті вперед трубочкою. Однак при артикуляції звуку [щ] м'язи язика і губ більш напружені, особливо бічні краї язика: вони з силою впираються у верхні кутні зуби.

Для артикуляції звуку [щ]:

1. Кінчик язика піднімаємо до передньої частини неба. Бічні краї язика більш щільно притискаємо до верхніх кутніх зубів, ніж при постановці звуку [ш]. У момент видихання всією масою і кінчиком розпластаного язика тиснемо на небо. М'яза язика напружуємо.

2. Губи злегка висуваємо вперед і округлюємо.

3. Зуби стуляємо або зближуємо.

4. Видихуване повітря проходить посередині язика у вузьку щілину; на долоні, піднесеній до рота, відчувається теплий струмінь повітря, який виходить з деякою напругою.

5. Звук [щ] глухий, м'який. Голосові складки розімкнуті, тому не вібрують.

До постановки звуку [щ] приступають лише після постановки звуку [ш]. Спочатку необхідно виконати постановку звуку за зразком. Якщо вправи за зразком не дають ефекту, переходять до виконання постановочних вправ. У випадку поганої виязика звуку [щ] необхідно домогтися його постановки. Звук [щ] вимовляємо так само, як звук [ш], тільки протяжніше і внаслідок сильного тиску язика на піднебіння.

І етап постановки: підготовчий.

Вправа. Відкриваємо рот. Необхідно присмоктати язик до неба так, щоб натягнулася «вуздечка». Кінчик язика піднімаємо до передньої частини піднебіння. Цю вправу дитина виконує за допомогою логопеда, якмй підкладає їй під язик свій палець у горизонтальному положенні. Палець притискає язик до піднебіння в середній частині.

Набравши повітря, з силою його видихаємо, намагаємося вимовляти тривалий звук [ш], натомість чутиметься звук [щ]. При язик повинен пружинити. Пружність язика і щілину регулює логопед за рахунок натискання пальцем. Домагаємося довгого звучання. Для наочності при вимові звуку [щ] логопед вимовляє його разом з дитиною.

II етап роботи (проводиться як частина заняття).

Тема. Уточнення вимови наявного звуку [щ] або вимовляння його за зразком.

Мета. Домогтися від дітей правильної вимови звуку [щ]. Вчити визначати положення язика при проголошенні звуку [щ].

Попередня робота. Вміння утримувати губи в посмішці і робити язиком відповідні рухи при відпрацюванні звуків [й], [е]. Підйом язика нагору проводиться в процесі ознайомлення зі звуками [т], [д], [н], [ш], [ж]; спрямований повітряний струмінь – зі звуками [ф], [в], [з], [c], [ш], [ж].

Підготовча робота. Уточнити, як діти вимовляють звук [щ].

Гра «Хто спостережливий?»

Діти сидять півколом або за столами. Логопед запитує: «Діти, ви бачили, як мама жарить картоплю? Коли вона кладе масло на гарячу сковорідку, воно сичить: «щщ... « Як воно сичить?.. А хто бачив у зоопарку змій? Знаєте, як вони сичать? Послухайте: «щщщ... «. Повторимо тепер всі разом, як сичать змії... Діти виконують завдання спочатку всі разом, потім індивідуально.

«Коли ми вимовляємо звук [щ], де перебуває кінчик язика?» – запитує логопед («Кінчик язика перебуває за верхніми зубами»;) «Покажіть, куди піднімається кінчик язика». Під час показу логопед перевіряє, як виконує вправу кожна дитина.

Щоб діти добре вимовляли звук [щ], необхідно стежити за правильним положенням органів артикуляційного апарата. Якщо в дитини звук [щ] не виходить, треба запропонувати їй при відкритому роті підняти широкий кінчик язика до верху піднебіння і, не опускаючи, разом вимовляти сполучення звуків [щ] і [т], тоді вийде звук [щ]. Або при тому ж положенні органів артикуляції разом вимовляти [шч]. Варто звернути увагу дітей на те, що при проголошенні звуку [щ] губи посміхаються, зуби видно, язик піднятий за верхні зуби.

III етап роботи (проводиться як частина заняття й поза заняттям).

Тема. Виховання правильної вимови звуку [щ] у словах.

Мета. Вправляти дітей у правильній вимові звуку [щ] у словах.

Попередня робота. Уточнення вимови ізольованого звуку [щ].

Підготовча робота. Підібрати предмети й іграшки, у назві яких є звук [щ], наприклад: щітка, щеня, ящик, плащ тощо.

Гра «Розвідники».

Вихователь ховає предмети в різних місцях кімнати. Запросивши дітей і посадивши їх півколом, педагог говорить, що вони будуть грати в «розвід-ників». Дітям треба знайти заховані предмети (називає які.) Для пошуків виділяють групу розвідників: кожен повинен принести знайдений предмет і назвати його. Той, хто відшукав і назвав предмет, одержує «значок розвідника».

Методичні вказівки. Стежити, щоб при називанні предмета діти виділяли звук [щ], вимовляючи його трохи довше від інших звуків. Коли дитина принесе предмет і назве його, можна запропонувати їм повторити назву предмета всім разом, а потім попросити повторити тих дітей, яким треба закріпити цей звук у словах.

IV етап роботи (проводиться як ціле заняття).

Тема. Виховання правильної вимови звуку [щ] у мовленні.

Мета. Вправляти дітей у правильній вимові звуку [щ] при відповідях на питання.

Попередня робота. Уточнення вимови звуку [щ] ізольовано і у словах.

Підготовча робота. Підібрати питання за змістом оповідання «Товариші».

Оповідання «Товариші»

Два товариші пішли гуляти в гай. Вони взяли із собою щенят. Ішли товариші через квітучий луг. Там вони збирали щавель. Щеня ганялося за літаючими метеликами. Прийшли вони в гай. Добре в гаї! Щебечуть птахи, співають щиглі, пищать пташенята. Біля пня товариші побачили ящірку, яка втікала. Побігали діти в гаю, погралися із щенятами. Хотіли вони піти ще в ліс, у хащу. Один з товаришів говорить: «Не підемо туди, там вовки нишпорять, їжу шукають». Засміялися товариші й вирішили, що настав час повертатися. Задоволені, ішли вони додому. Хлопчики несли щавель, а щеня тягло паличку. Додому вони повернулися до обіду й з апетитом їли смажену щуку й овочі.

Методичні вказівки. Стежити за правильною вимовою звуку [щ].

 

 

Лупінович С. М. Довідник учителя-логопеда / С. М. Лупінович, К. Л. Крутій, Г. О. Нікуліна. – Тернопіль: Мандрівець, 2008. – 112 с.

Тарасун В. В. Логодидактика / В. В. Тарасун. – К. : Вид-во НПУ ім. П. М. Драгоманова, 2004. – 348 с.

Шеремет М. К. Логопедія: підручник / М. К. Шеремет, В. В. Тарасун, С. Ю. Конопляста, В. О. Кондратенко, Н. В. Чередніченко, І. С. Марченко, В. В. Тищенко, І. В. Мартиненко, О. Ю. Ромась. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К. : Слово, 2010. – 665 с.