Виникнення та розвиток ділової гри як методу активного навчання

А. Мовчун

 

 

Стаття присвячена історії розвитку ділової гри як методу активного навчання. Досліджуються передумови виникнення та основні періоди розвитку ділової гри.

 

Статья посвящена истории розвития деловой игры как метода активного обучения. Изучаются предпосылки возникновения и основные периоды розвития деловой игры.

 

The article is dedicated to the history of business games as a method of active sdudy. The preconditions and main periods of development of business game are explored.

 

В сучасній системі освіти для підготовки висококваліфікованих спеціалістів важливе значення має використання різноманітних методів навчання, що формують як індивідуальні професійні вміння так і навики колективної роботи. У цьому контексті важливе значення має використання у навчальному процесі поряд з традиційними методів активного навчання, до яких зокрема належить ділова гра.

Проблемі використання ділових ігор у навчальному процесі присвячені дослідження Н. В. Борисової[1], О. О. Вербицького [2], Ю. В. Геронімуса [3], Ю. М. Друзя [4], К. В. Змієвської [6], Ю. Д. Красовського [7], В. Я. Платова [8], Т. М. Сорокіної [9], В. А. Трайнєва [10] та інших вчених. Проте залишається недостатньо висвітленим питання щодо історичного розвитку ділових ігор як методу активного навчання.

Дослідження історії розвитку ділової гри сприяє усвідомленню її сутності та призначення. Відтак, метою даної статті є визначення передумов виникнення та основних етапів розвитку ділової гри.

Для характеристики історичного розвитку ділових ігор важливим є момент їх виникнення. На думку К. В. Змієвської [6, с 46 ], історія існування ділових ігор складає декілька тисячоліть, а першу згадку про них можна знайти в папірусах стародавнього Єгипту. В папірусах міститься опис навчань єгипетської армії з елементами ситуаційного моделювання. Одна зі сторін, що змагалися мала застосовувати прийоми, що були характерними для того чи іншого суперника.

Дещо інший підхід до моменту виникнення ділових ігор застосований Л. В. Єжовою [5]. На її думку метод ділових ігор відомий з XVI-XVIII століття. Перша згадка про ділову гру у Європі зазначалася як «військові шахмати», а згодом «маневри на карті». В якості прототипу військових ігор були шахмати. В 1664 році була проведена так звана королівська гра, що відрізнялася від шахмат більшою реалістичністю. В 1780 році «військові шахмати»почали використовуватися в підготовці офіцерів. Доска у таких шахмат мала рельєф, на ній було більше кліток, король уособлював фортецю, а ферзь – піхоту. Правила описувалися математичними методами. З 1798 року ігри проводилися на карті, де фіксувалися переміщення військових частин. Таким чином Наполеон імітував проведення наступних битв. Пізніше дані про переміщення військ Наполеона ставали основою для формування наступної гри. Ігри ставали більш реалістичними та вільними. Перед Другою світовою війною в Німеччині, США та Японії почали проводити військово-політичні ігри.

Розвиток підприємницьких ігор продовжує традицію планових вправ військових. По відношенню до промислово-господарської діяльності вперше метод ділової гри було застосовано в Радянському Союзі. Перша ділова гра, що була спрямована на вирішення виробничих проблем, була проведена у 1932 році Марією Миронівною Бернштейн і називалася «Перестройка производства в связи с резким изменением производственной программы». Її учасниками були студенти вузів, а також керівники підприємств, які грали у вихідні дні на території фабрики під назвою «Красный ткач».

Ділові ігри, що проводилися в 30-х pp. XX ст. призначалися «для обробки в лабораторних умовах нових форм організації виробництва, систем диспетчерського управління, діяльності персоналу електростанцій в аварійних ситуаціях і т. п.

Однак історія розвитку ділових ігор в Радянському Союзі, що почалася в 30-х роках, тоді ж і була перервана. Причини цього дослідники називають різні. Одні вказують на військовий час та недостатність ресурсів, на думку інших «вільні висловлювання учасників, множинність варіантів вирішення проблем, що були напрацьовані під час ділових ігор, зробили даний вид діяльності небезпечним і несумісним з режимом тотальної регламентації».

Відродження ділових ігор в СРСР пов'язується з діяльністю Московського методологічного гуртка, лідером якого був Г. П. Щедровицький. Ідеї та методи розроблені Г. П. Щедровицьким лягли в основу великої практичної роботи його прихильників та учнів, які проголосили нову епоху ігор під назвою організаційно-діяльних. Поєднання чітко структурованої діяльності з великом впливом на особистість кожного з учасників сприяло досягненню значних результатів: розробці варіантів розвитку ситуації з високим ступенем невизначеності. Даний метод став застосовуватися для вирішення складних між професійних комплексних проблем.

Перша машинна гра була створена в 1955 році в США. Вона імітувала постачання баз ВПС. В 1955 році Американською асоціацією управління була розроблена гра «Імітація рішень у вищій управлінській ланці», яка була випробувана на щорічному семінарі в 1957 році. Там вперше з'явився термін «ділова гра». Через 10 років вони почали застосовуватись практично у всіх школах бізнесу. Перші ігри не відображали процесу прийняття рішень, основна увага була приділена вибору однієї з альтернатив. Більшість з них становлять ринкові ігри. Вони, як правило, моделювали діяльність виробників якогось товару та покупців, які збивають ціну на ринку. Кожну компанію представляла команда гравців, які приймають рішення, виходячи з певних параметрів.

Після цього значного поширення отримали внутрішньофірмові ігри, що включали більш яскраво виражений драматичний компонент. В них учасники отримували можливість розвинути управлінські навики, навчитися приймати рішення в складних ситуаціях з врахуванням різних обставин.

В 1970-1980-х роках відбувся сплеск розвитку ділових ігор, різноманітних за методикою проведення, що було пов'язано з появою поняття «людського фактора» як провідного в ефективній організації виробництва. Саме в цей період з'являються цілі школи навчальних ігор: Талінська школа В. К. Тарасова, рольові ігри в тренінгу, ділові ігри в педагогіці тощо. Новаторами в методиці проведення ділових ігор виявилися вузи.

Кількість розроблених ділових ігор вимірюється тисячами, однак застосовується незначна їх частина. Така ситуація пояснюється тим, що багато з ігор морально застаріли, деякі не відповідають вимогам, які встановлюються для ділових ігор.

Починаючи з 70-х років, у процесі створення технології побудови навчальної ділової гри і вироблення відповідної методики можна виділити, в основному, три послідовних етапи:

• виділення елементів конструкції гри, які повинні бути необхідними умовами розгортання ігрового процесу, визначення послідовності розробки цих елементів;
• вироблення рекомендацій з розробки елементів конструкції гри;
• виявлення особливостей діяльності гравців і встановлення закономірностей впливу гри на оволодіння гравцями знаннями [4, с 43-45].

Таким чином, на основі узагальнення історичних фактів можна виділити З періоди розвитку ділових ігор:

Період військових ігор (з XVII ст. до першої половини XX ст.). В цей період ділові ігри використовувалися як для навчання військовослужбовців та офіцерів так і для визначення тактики військових дій.

Період підприємницьких ігор (з 30-х pp. XX ст. до 70-х pp. XX ст.). Цей період характеризується розвитком ігор, які були призначені для вирішення конкретних виробничих завдань та удосконалення виробництва в цілому.

Сучасний період (з 70-х pp. XX ст. до нашого часу). Цей період характеризується появою різноманітних ділових ігор у різних сферах суспільного життя та методичних рекомендацій щодо їх розробки та проведення. В цей же час ділова гра впроваджується в навчальний процес як один з методів активного навчання студентів.

 

 

1.Борисова Н. В. Педагогические особенности создания и внедрения систем активных методов обучения в институте повышения квалификации: Дисс. кандидата педагогических наук. – М., 1987. -164 с.

2.Вербицкий A. A. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. – М. : Высшая школа, 1991. – 204 с.

3.Геронимус Ю. В. Игра, модель, экономика. – М. : Знание, 1989. – 208 с.

4.Друзь Ю. М. Педагогічні умови використання ділової гри в підготовці студентів до іншомовного спілкування: Дис... канд. пед. наук- К., 2000. -186 с.

5.Ежова Л. В. Постановка и решение управленческих задач на промышленных предприятиях методом деловых игр //www. indepsocres. spb. ru

6.Змиевская Е. В. Учебная деловая игра в организации самостоятельной работи студентов педагогических вузов: Дисс... кандидата педагогических наук. – М., 2003. -169 с.

7.Красовский Ю. Д. Мир деловой игры. М. : Экономика, 1989. -175 с.

8.Платов В. Я. Деловые игры: разработка, организация и проведение: Учебник. – М. : Профиздат, 1991. -192 с.

9.Сорокина Т. М. Педагогические условия применения деловых игр в техническом вузе: Дисс... канд. пед. наук. – М., 1986. – 224 с.

10.Трайнев В. А. Деловая игра в учебном процессе. – М. : Прометей, 2002. – 345 с.