Виразково-некротична ангіна

 

Ангіна – гостре інфекційне захворювання переважно стрептококової этиологии, що характеризується явищами інтоксикації, лихоманкою, запальними змінами у лимфоїдных утвореннях ротоглотки (найчастіше піднебінних мигдалинах) і лімфатичних вузлах.

Джерелом інфекції є хворі ангіною, а також здорові носії веретеноподібної палички і спірохет. Найбільшу епідемічну небезпеку представляють хворі ангіною, які при розмові й кашлі виділяють у зовнішнє середовище велику кількість збудників. Основний шлях зараження – повітряно-крапельний. Здатність збудників ангіни розмножуватися на деяких видах харчових продуктів служить передумовою виникнення харчових спалахів захворювання.

Ангіна спостерігається звичайно у вигляді спорадичних захворювань, переважно в осінньо-зимові місяці. Частіше хворіють люди, які проживають у гуртожитках, казармах, працюють в громадських місцях.

 

 

Виразково-некротична ангіна завжди виникає як наслідок лакунарної або фолікулярної ангіни. Захворювання починається гостро, у горлі з'являються відчуття печіння, сухості, першіння, потім різкий біль при ковтанні. Турбують загальне нездужання, розбитість, головний біль. Температура тіла звичайно висока, протікають зміни периферичної крові запального характеру. Фарингоскопічно визначається гіперемія мигдалин і країв піднебінних дужок, мигдалини отічні, вкриті тонкою плівкою слизисто-гнійного ексудату. Язик сухий, обкладений. Часто спостерігається збільшення регіонарних лімфатичних вузлів.

 

Рис. 1. Вигляд глотки і мигдалини при виразково-некротичній ангіні

 

У більшості випадків виразково-некротична ангіна протікає дуже важко. У дитячому віці найчастіше клінічні явища виражені більшою мірою, ніж у дорослих. Звичайно хвороба триває 10-14 днів.

У зв'язку з тим, що імунні зрушення досягають найбільшої виразності в стадії ранньої реконвалесценції, метатонзилярні захворювання виникають у період, коли клінічні ознаки ангіни вже зникли й реконвалесценти вважають себе повністю здоровими. З першого дня хвороби відзначається запальна реакція слизуватої оболонки м'якого неба, язичка, піднебінних дужок і тканин мигдалин. Поверхня цих органів стає яскраво-червоних кольорів, вкрита шаром густого мутного слизу (початок некрозного процесу).

Некротичні зміни й гнійне розплавлення цих скупчень лимфоїдних клітин супроводжується появою в лакунах гнійного вмісту білого або сірувато-білого кольору досить густої консистенції, який містить велику кількість нейтрофілів, макрофагів, а також загиблих лімфоцитів. Така картина характерна для середньої стадії хвороби. У тих випадках, коли запалення мигдалин носить різко виражений характер (важка форма захворювання), некрозу піддається ділянка тканини мигдалин до 10-20 мм у діаметрі. Він звичайно неправильної форми, темно-сірих кольорів і має чітку границю з іншими тканинами. Після відторгнення некротичних мас утворюється відносно глибокий дефект тканини мигдалин з нерівним горбистим і дном, який постійно кровоточить.

 

Виразково-некротична ангіна серед гострих тонзилітів займає особливе місце. Вона виникає внаслідок потрапляння на слизову оболонку піднебінних мигдалин веретеноподібної палички і спірохети порожнини рота. Хвороба, як правило, розвивається у хворих, у яких знижені захисні сили організму, у запальному процесі переважають явища некрозу.

Захворювання звичайно супроводжується невеликим підвищенням температури, болем у горлі при ковтанні й жуванні, неприємним запахом з рота, слинотечею, збільшенням і хворобливістю підщелепних лімфатичних вузлів, загальний стан майже не порушений. Ураження мигдалин, як правило, однобічне. На вільній поверхні мигдалини з'являється сірувато-жовтуватий нещільний наліт, який легко знімається. Після відторгнення нальоту утворюються поверхневі неболючі виразки із дном сірого кольору. Нальоти й виразки можуть поширюватися за межі мигдалин на м'яке небо, ясна, задню стінку глотки, а іноді й гортані. У деяких випадках у процес виразки, крім слизової оболонки, втягуються і нижні тканини, аж до окістя.

Ангіна з ураженням гортані і язикової мигдалини проявляється лихоманкою, токсикозом, болями в горлі при ковтанні – ознаками, властивими ангіні з ураженням піднебінних мигдалин. Діагностувати ангіну з ураженням гортані і язикової мигдалини можна тільки після огляду ротоглотки за допомогою гортанного дзеркала, а ангіну бічних валиків – шляхом звичайної фарингоскопії. В останньому випадку на бічних поверхнях задньої стінки ковтки видно два гіперемовані валики товщиною близько 4-6 мм, на поверхні яких є одиничні точкові фолікули або наліт білого кольору.

Виразково-некротична ангіна супроводжується збільшенням кутощелепних лімфатичних вузлів. Звичайно вони розміром від 1, 0 до 2, 5 см у діаметрі, еластичні, хворобливі, з навколишніми тканинами не спаяні. З перших днів захворювання виявляється порушення серцево-судинної системи (тахікардія, приглушеність або ослаблення серцевих тонів). З нормалізацією температури тіла тахікардія переміняється брадикардією. Глухість або ослаблення серцевих тонів стають ще більш вираженими. В окремих хворих з'являються грудні болі, переважно у вечірній час, а в половини – перекручена реакція серцево-судинної системи на фізичне навантаження: при легкому фізичному навантаженні ударний і хвилинний об’єм не збільшується, як це спостерігається в здорових, а навпаки – зменшуються.

 

Лікування виразково-некротичної ангіни проводять в інфекційному стаціонарі за наглядом ЛОР-лікаря. Призначають дієту, багату вітамінами, висококалорійну. Ефективне змазування виразок 10% розчином новарсенолу у гліцерині, 2% розчином метиленового синього, 1% розчином борної кислоти, розчином ріванолу 1: 1000, або рожевим розчином перманганату калію. Гарний лікувальний ефект дає змазування виразок ваготилом. Змазування глотки проводять 2-3 рази в день.

При затяжному перебігу захворювання й глибоких виразках застосовують внутрім’язові ін’єкції антибіотиків пеніцилінового ряду – бензилпеніцилін (1500000 од. на добу), внутривенно вводять новарсенол (по 0, 3-0, 4 г) двічі через добу або внутрім’язово – міарсенол по 0, 01 мг на 1кг маси тіла, 2-4 рази із проміжком в 2-3 дні. Можна додатково робити змазування враженої мигдалини розчином бензилпеніциліну в дистильованій воді.

Лікування доповнюють курсом вітамінотерапії (вітамін С, вітамін Р, вітаміни групи В).

 

 

Казанцев А. П., Матковский В. С. Справочник по инфекционным болезням. – М. : Медицина, 1986.

Ляшенко Ю. И. Ангина. – Л., 1985.

Преображенский Б. С., Попова Г. Н. Ангина, хронический тонзиллит и сопряженные с ним заболевания. – М., 1970.

Солдатов И. Б. Лекции по оториноларингологии: вып. 3. – Куйбышев, 1986.

Солдатов И. Б. Проблема тонзиллярной патологии и пути ее разрешения//Вести, АМН СССР, № 10. – 1974.

Турьянов М. Х. с соавт. Инфекционные болезни. – М. : ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1998.