Вивчення індивідуальних засобів захисту. Вивчення на тренажері проведення штучного дихання та зовнішнього масажу серця потерпілого

ВЦНИИОТ-1909598102111108

ВЦНИИОТ-2100102107114120113

ВЦНИИОТ-7И969899108118109

ВЦНИИОТ-1А919297104118107

Примітка:

1. Вставки використовуються при інтенсивності шуму до 100 дБ при різних частотах шуму.

2. Навушники використовують при інтенсивності шуму від 100 до 120 дБ при різних частотах.

3. Шолом з навушниками використовують при інтенсивності шуму більше 120 дБ.

Максимальний ефект від застосування 313 досягається при правильному їх використанні. Для цього працюючі на виробництві повинні враховувати ЗІЗ, сферу та особливості їх застосування. У відповідності з ГОСТ 12. 4. 011-89 „Средства защиты работающих. Общие требования и классификация” ЗІЗ в залежності від призначення ділять на такі види:

ізолюючі костюми;

засоби захисту органів дихання;

одяг спеціальний захисний;

засоби захисту ніг;

засоби захисту рук;

засоби захисту голови;

засоби захисту очей;

засоби захисту обличчя;

засоби захисту від падіння з висоти і інші запобіжні засоби;

засоби захисту органів слуху;

засоби захисту дерматологічні.

В залежності від стану виробничого середовища та вимогою технологічного процесу 313 застосовують постійно або періодично, коли параметри небезпечного або шкідливого виробничого чинника перевищують значення граничнодопустимого рівня (ГДР), встановлені в нормативних актах з охорони праці.

3. 2 Порядок при наданні до лікарняної допомоги потерпілому від електричного струму.

3. 2. 1 Звільнення потерпілого від дії електричного струму в електрообладнаннях (до 1000 В).

3. 2. 2 Перевірка стану, в якому знаходиться потерпілий після звільнення його від електричного струму.

В усіх випадках при ураженні електричним струмом необхідно обов'язково викликати лікаря незалежно від стану потерпілого.

При ураженні людини блискавкою, потерпілому надається така ж допомога, як і при ураженні електричним струмом.

3. 3 Способи проведення штучного дихання.

Спосіб „з рота в рот” або „з рота в ніс” оснований на використанні видихаючого людиною повітря. Вдування повітря можна проводити через марлю, хустинку і т. п. Цей метод дозволяє також контролювати поступання повітря за розширенням грудної клітки після вдування і подальшому спаданні грудної клітки людини внаслідок пасивного виходу повітря.

Для проведення штучного дихання потерпілого необхідно положити на спину, розстібнути одяг, який стискає органи дихання.

Перш, ніж почати штучне дихання, необхідно в першу чергу забезпечити прохідність дихальних шляхів, які можуть бути закриті язиком, який запав (рис. 6) або другорядними речовинами. Голову потерпілого максимально закидають, підставляючи одну руку під шию і натискають другою на чоло (рис. 7), від чого корінь язика зміщується від задньої стінки горла і відновлюється прохідність дихальних шляхів. При цьому положенні рот розкривається. Якщо потерпілий знаходиться в лежачому положенні, то для збереження досягнутого положення голови під лопатки підкладають згорток із звернутого одягу.

При наявності в роті другорядних речовин необхідно голову та плечі потерпілого повернути набік, почистити порожнину рота (рис. 8).

Почистивши порожнину рота та максимально закинувши голову потерпілого назад, той хто надає допомогу робить глибокий вдих і потім, щільно притиснувши свій рот до рота потерпілого, проводить в нього видих (рис. 9). При цьому ніс потерпілого потрібно закрити щокою або пальцями руки.

Якщо щелепи потерпілого стиснуті настільки щільно, що розкрити рот не вдається, потрібно проводити штучне дихання методом,, з рота в ніс”.

Після кожного вдування рот і ніс потерпілого звільняють для вільного (пасивного) виходу повітря з легень.

При появі перших вдихів потрібно, щоб штучний вдих співпав з початком самостійного вдиху потерпілого. Штучне дихання проводиться до відновлення ритмічного дихання потерпілого.

3. 4 Способи проведення зовнішнього (непрямого) масажу серця.

Для. підтримки кровообігу в потерпілого у випадку зупинки серця (визначається за відсутністю пульсу і за розширенням зіниць)  (рис. 10б) необхідно одночасно з штучним диханням проводити зовнішній масаж серця.

Зовнішній масаж здійснюється методом ритмічних стиснень серця через грудну клітку шляхом натискування на відносно рухому нижню частину грудей, за якою розміщене серце.

Той хто надає допомогу, повинен знайти положення, при якому можливий нахил над потерпілим тільки на витягнутих руках (рис. 4). Місце надавлювання знаходиться приблизно на два пальці вище м'якого кінця грудей (рис. 11, рис. 12), той хто надає допомогу повинен положити на потерпілого руку долонею донизу. Долоня другої руки накладається на першу під прямим кутом. Передпліччя та плечові кістки рук повинні бути розігнуті до відказу. Пальці обох рук повинні бути зведені разом і не доторкатися грудної клітки потерпілого (рис. 13).

Надавлювання потрібно проводити швидким поштовхом, так щоб змістити нижню частину грудей вниз на 3-4см, а у повних людей – на 5-6см, і зафіксувати їх в цьому положенні протягом 0, 5с, після чого швидко відпустити їх, розслабити руки, але не віднімати від грудей.

Слід також уникати натискування на закінчення нижніх ребер, так як це може привести до їх перелому.

Якщо той, хто надає допомогу, не має помічника і проводить штучне дихання та масаж серця один, необхідно чергувати вказані операції в такому порядку: після двох глибоких вдувань у потерпілого, той, хто надає допомогу, робить 15 надавлювань на грудну клітку.

Якщо допомогу надають дві людини, один з них повинен проводити штучне дихання, а другий – масаж серця. Відношення штучного дихання і масажу